47.Облік і звітність як елементи контролю витрат.

Початковим елементом контролю за формуванням витрат є функція обліку.

Відповідно до концепції, система обліку витрат припускає поділ на три підсистеми, або види: оперативний, бухгалтерський, статистичний.Оперативний облік обслуговує потреби безпосереднього повсякденного управління витратами. Дані оперативного обліку характеризують окремі господарські операції чи їх комплексні групи: випуск продукції окремими дільницями, цехами, рух деталей, напівфабрикатів у виробництві і т. п.

У бухгалтерському обліку, здійснюється безперервне й взаємозв’язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вираженні. Статистичний облік надає відомості про масові якісно однорідні господарські явища. Статистичні дослідження дозволяютьотримати важливу інформацію щодо закономірностей цих явищ.

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період. Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів. Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб

48.Організаційна побудова обліку витрат і руху матеріальних цінностей.

На побудову обліку витрат впливає багато факторів, які можна об’єднати в декілька груп: загальноорганізаційні, обліково-організаційні, технологічні. До загальноорганізаційних факторів належать: галузеві особливості, широта номенклатури продукції, організаційна структура (цехова, безцехова тощо), тип виробництва (індивідуальне, серійне, масове) та ін. Серед обліково-організаціних факторів можна виокремити такі: схема організації внутрішньогосподарських відносин; методи формування собівартості продукції, оцінки об’єктів витрат, методи обліку витрат та ін.Групу технологічних факторів утворюють: характер одержання продукту виробництва (видобуток, перероблення); характер технологічних операцій; спектр продукції з погляду профілю підприємства і взаємного співвіднесення (основна, побічна, супутня) та ін.

49.Диференціація і повнота обліку регульованих витрат за місцями їх формування.

50.Оснащеність місць витрат засобами обліку безперервних ресурсів /електроенергії, води, пари, газу, стиснутого повітря і т.П./.

51.Періодичність і форми звітності.За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну.В залежності від періоду, який охоплює звітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Якщо бухгалтерська звітність складається на певну дату протягом року, її називають періодичною. Річназвітністьпредставляється не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком, квартальна до 25 числа місяцянаступного за звітнимперіодом. До стандартних форм квартальної та річної фінансової звітності належать:“Баланс підприємства” (форма1);“Звіт про фінансові результати” (форма2);“Звіт про рух грошових коштів” (форма3);“Звіт про власний капітал” (форма4);“Примітки до фінансової звітності” (форма 5).Формифінансовоїзвітностіпідприємств і порядок їхзаповненнявстановлюютьсяМіністерствомфінансівУкраїни за погодженням з Державнимкомітетом статистики України.

52. Методи контролю витрат.Контроль витрат є важливою складовою системи управління витратами, без якої неможлива повноцінна реалізація інших її функцій. До основних завдань контролю витрат відносять: моніторинг — систематичне відстежування динаміки витрат і факторів, які на неї впливають; виявлення відхилень фактичних показників рівня витрат від їх запланованих значень(стандарт-костинг); аналіз відхилень, обґрунтування необхідності здійснення регулювальних заходів під час виконання планових завдань, участь у їх розробленні.Елементно в системі управління витратами систему контролю утворюють функції обліку та аналізу. Система обліку витрат підприємства поєднує в собі три види обліку: оперативний, бухгалтерський та статистичний.Контроль витратвідповідно до концепціїуправліннявитратами за центрами відповідальностіведеться за місцями і центрами їхформування в порядку, якийповторюєпідпорядкованістьструк­турниходиницьпідприємства в йогоорганізаційнійструктурі: робочімісця, підрозділипевногоієрархічногорівня, підприємство в цілому. Відповідальністьпідрозділів за рівеньвитратустановлюється за тимиїхелементами, якізалежатьвідроботицихпідрозділів, тобто є для данихпідрозділіврегульованими.

53. Умови порівнянності фактичних і планових витрат за певний період.Фактична величина показника за певнийперіодпорівнюється з його величиною, що є базовою для оцінки. За такібазовірівніпоказниківберутьсяздебільшогопланові (нормативні) їхнівеличини, яківважаютьсязавданнями, абофактичні, досягнуті в минуломуперіоді.Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дозволяє в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів по використовуванню ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства у напрямі їх зменшення.Для реалізації контрольних операцій шляхом порівняння фактичних витрат із плановими необхідне виконання умов порівнянності вказаних показників. Це означає, що зміст і методика обчислення планових і фактичних показників витрат мають бути однаковими. У разі порівняння абсолютних показників витрат забезпечення умови порівнянності передбачає перерахування планових витрат на фактичний обсяг виробництва. Умова порівняннявідноснихпоказниківвитратполягає в тому, щоїхфактичні й плановівеличинипорівнюютьсябезпосередньо, без будь-якихкоригувань.

54. Необхідністьперераховуванняплановихвитрат на фактичнийобсягвиробництва.Ключове питання, чке виникає під час аналізу відхилень полягає в необхідності перераховувати планові витрати на фактичний обсяг виробництва для забезпечення порівнянності фактичної і планової сум витрат. Такіперерахункиплановихвитрат не потрібнілише в тих випадках, коли фактич-нийобсягвиробництвапродукції точно збігається з плановим (Рпл.в = 100%). Для оперативноговизначенняплановихвитрат на фактичнийобсягвиробництва треба знати їхфункціональнузалежністьвідобсягупродукції (зайнятості). Функціявитрат, у якійзмінною є обсягпродукції, будується на основіїхподілу на змінні та постійнівитрати.Якщообсягвиробництвапродукціїмаєнатуральнийвимір (однопродуктовевиробництво), то функціявитратвиражається формулою: C=N* Сз.о + Сп (7.12) де С — загальнівитрати (кошторис) за певнийперіод, грн.;N — кількістьвиготовленоїпродукції у натуральному виразі;Сз.о — зміннівитрати на одиницюпродукції, грн.;Сп — постійнівитрати за розрахунковийперіод, грн.

55. Особливості контролю рівня витрат за нормативної системи обліку(стандарт-кост). Стандарт-костинг- система управліннявитратами, щодозволяє визначати відхилення фактичних витрат від запланованих на основі встановлення нормативних показників витрат або стандартів. Характерні особливості системи: 1) спрямованість на вирішення завдань управління витратами,встановлення цін за здійснення цінової політики, бюджетне планування і контроль, а також на підготовку фінансової звітності.2) використання спеціальних рахунків для відображення наявних відхилень. 3) орієнтованість на оперативне усунення відхилень в розмірі витрат, тому документування відхилень не проводиться.

56. Облік і аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних за центрами відповідальності.Облік за центрами відпо­відальності — це така облікова система, яка забезпечує відо­браження, накопичення, аналіз і надання інформації про витра­ти та результати по підрозділах підприємства з метою контролю і оцінки їх діяльності. Центри відповідальності організовуються шляхом делегування відповідним підрозділам підприємства пе­вних повноважень і відповідальності.У зв'язку з тим, що головною метою керівника центру витрат є довгострокова мінімізація витрат, його діяльність оцінюється на основі кошторису і звіту про фактичні витрати.Кошторис є головним інструментом управлінського облі­ку, який дає змогу контролювати діяльність центру витрат. Кошторис — це, по суті, фінансовий план відповідного підрозділу підприємства. Він повинен включати тільки контрольовані статті витрат, тобто статті, на величину яких керівник підрозділу має реальну можливість впливати.По закінченнізвітногоперіодускладаєтьсяЗвіт про виконаннякошторису, якийвключаєперелікконтрольованих статей, суму ви­трат за кошторисом, фактичнівитрати і відхилення (економіячипе­ревитрати). Наявністьданих про відхиленнядаєзмогуреалізувати принцип управліннязавідхиленнями. Суть цього принципу полягає в тому, щокерівникувищогорівнянемає потреби в поточному по­рядку регулюватидеталідіяльностіцентріввідповідальності на ни­жчомурівні. Вінпочинаєдіятитількитоді, коли на нижчомурівнівиникає проблема, щовиявляється як значневідхиленнявідзадано­го параметра. Зцією метою у звітахвиокремлюютьстатті, за якимивідхиленнязначновідрізняютьсявіднормальних (допустимих).

57. Необхідність стимулювання персоналу підприємства у економічному використанні ресурсів і оптимальних витратах. Ефективне виявлення та використання джерел економії ресурсів та зниження витрат неможливе без побудови відповідної системи стимулювання працівників. Виходячи з того, що базовими для людини є матеріальні потреби, вирішальна роль у цілеспрямованому формуванні потрібної поведінки належить матеріальному (економічному) стимулюванню. Воно може здійснюватися у формі грошових виплат (прямих і непрямих), передачі матеріальних благ і надання певних пільг. Для стабільної ринкової економіки основною є грошова форма матеріального стимулювання. Зростання якості життя та освітньо-кваліфікаційного рівня працівників зумовлює підвищення ролі психологічного стимулювання, яке дозволяє працівникам реалізовувати свої потреби у визнанні та повазі з боку інших людей.

58. Форми стимулювання, залежно від величини економії, яку можна спрямувати на преміювання за зниження витрат. Формування потрібної поведінки працівників досягається з допомогою обґрунтованого механізму стимулювання. В його структурі розрізняють моральні (соціально-психологічні) і матеріальні засоби стимулювання. При цьому останнім, як більш універсальним, приділяється основна увага. В умовах ринкової економіки основною формою матеріального стимулювання є грошова. Як виняток можуть бути застосовані матеріальні блага чи пільги. Грошові виплати відповідним працівникам за зниження рівня витрат здійснюються або за рахунок собівартості, у тому числі й у формі додаткової оплати праці, або за рахунок прибутку. Зрозуміло, що для підприємства будь-які виплати вигідніше розцінювати як витрати. З фіскальних міркувань держава законодавчо обмежує такий варіант грошових виплат.

59. Розподіл премії між учасниками заходу по економії витрат. Заходи з економії ресурсів, як правило, є комплексними, в їх реалізації беруть участь групи працівників (колективи виробничих дільниць, бригад, цехів, служб підприємства). При цьому постає питання щодо справедливого розподілу премії за економію витрат між учасниками даного заходу. На рівні бригад, в умовах використання форми оплати праці за кінцевим результатом, воно розв'язується цілком природно. Загальний заробіток за певної форми оплати праці розподіляється між членами колективу (бригади) згідно із відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі (КТУ). Оскільки премія за зниження витрат є складовою загального заробітку колективу бригади, відбувається відповідний розподіл її між членами бригади ‑ учасниками заходу з економії ресурсів. Зрозуміло, що можуть бути використані й інші методики розподілу премії за економію витрат між членами бригади. Але всі вони обов'язково мають враховувати внесок кожного працівника в її здійснення. Те ж саме стосується й підходів до розподілу премії за економію витрат в інших організаційних ланках підприємства.

60. Сутність і передумови аналізу системи «витрати – випуск - прибуток».За своєю сутність CVP-аналіз є досить простим, базується на відомих показниках і дозволяє оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продаж продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає. Що CVP-аналіззясовує зв'язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком. За CVP-аналізу співвідношення «витрати – випуск- прибуток» спрощуються і припускається, що в їх основі лежать лінійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах: - усі витрати можна чітко поділити на постійні та змінні;-усі змінні витрати пропорційні, а постійні не містять елементів дегрегуючих витрат і є лише функцією часу; - ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільності. Тобто, CVP-аналіз стосується короткострокового періоду часу

61. Спрощена модель лінійних співвідношень при ВВП-аналізі і її графічна інтерпретація.

дозволяє оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що СVР-аналіз з’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком.

За CVP-аналізу співвідношення «витрати—випуск—прибуток» спрощується і припускається, що в його основі лежать лінійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах:

• усі витрати можна чітко поділити на змінні та постійні;

• усі змінні витрати є пропорційними, а постійні не містять елементів дегресуючих витрат і є лише функцією часу;

• ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільні.

Ці обмеження означають, що CVP-аналіз здійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства, тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат та обсягу виробництва (продажу) є лінійними. Їх графічну інтерпретацію наведено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Динаміка витрат (С), виручки (В) та точка беззбитковості (N_б)

СVР-аналіз за своєю сутністю спрямований у майбутнє. За його допомогою аналізуються економічні наслідки планових рішень щодо розширення виробництва, освоєння нової продук-ції та ін.