38. Розподіл загальновиробничих витрат.

Статті «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати» близькі за змістом і різняться тільки за рівнем узагаль­нення витрат. Загальновиробничі — це витрати на управління, ви­робниче й господарське обслуговування в межах цеху (виробницт­ва). Сюди входять витрати на зарплату з відрахуваннями на соці­альні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуго­вуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їхнє утримання, ремонт, на охорону праці та ін. Загальногосподарські витрати є такими самими, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають вит­рати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові пла­тежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо), виплату відсотків за кредити і т. п. На невеликих підприємствах з безцеховою структурою ці дві статті об'єднуються в одну.

Розподіляються Загальновиробничі та загальногосподарські витрати здебільшого однаково — пропорційно основній зарплаті виробників. Точнішим є їхній розподіл пропорційно сумі основної зарплати й витрат на утримання та експлуатацію машин і устатку­вання за умови, що останні обчислено на одиницю продукції дос­татньо обґрунтованим способом.

Комплексна стаття „Загальногосподарські витрати” включає Загальні витрати підприємства, пов язані з управлінням і обслуговуванням виробництва та охороною праці підприємства в цілому. Загальногосподарські витрати включаються до собівартості продукції основного виробництва і до собівартості тієї частини продукції допоміжного виробництва, що виробляється на сторону і для потреб капітального будівництва та непромисловихгосподарств підприємств.

Стаття „Загальновиробничи витрати” містить витрати цехів, які пов язані з управлінням виробництвом, обслуговуванням виробничого процесу, амортизацією основних фондів цехів загальговиробничого призначення, охороною праці, охороною цехів, тощо. Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості тільки тієї продукції, що виготовляється цим цехом. Номенклатура статей загальновиробничих витрат:

витрати, пов язані з управлінням виробництвом

витрати, пов язані з оплатою службових відряжень

амортизація будівель, споруд і інвентарю та нематеріальних активів цехового призначення

проценти (орендна плата) за користування основними фондами загальноцехового призначення

витрати некапітального характеру, пов язані з удосконаленням технології та організації виробництва

витрати на обслуговування виробничого процесу в цехах

витрати на пожежну та сторожеву охорону цехів

знос малоцінного та швидкозношуванного інвентарю цехового призначення

платежі з обов язкового страхування

інші

Порядок розподілу і включення до собівартості загальновиробничих витрат залежить від їх зв язку з обсягом виробництва.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на управління та обслуговування виробництва, які змінюються прямо пропорційно до обсягу діяльнояті. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати,обсягу діяльності, тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управляння виробництвом, які залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні накладні витрати розподіляються на кожний об єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з нормальної потужності. Нормальна виробнича потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної дяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування підприємства. Нормальна виробнича потужність визначається підприємством самостійно.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються у склад собівартості реалізованої продукції у періоді її винекнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Склад та перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку встановлюється підприємством.

Стаття „Інші виробничі витрати” містить витрати на гарантійний ремонт, заміни продукції, якщо це передбачено умовами реалізації. .

До комплексної статті „Позавиробничи витрати” належать витрати на вивчення ринку,

рекламу та продаж продукції. Деякі з цих витрат є прямими, і їх можна обчислити безпосередньо для окремих виробів (витрати на тару, рекламу, транспортування). Непрямі витрати ( аналіз ринку, комісійні виплати, проведення ярмарок) розподіляються між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості .

Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» може місти­ти три різновиди витрат на: освоєння нових підприємств, вироб­ництв, цехів, агрегатів (пускові витрати); підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості. Ці витрати списуються на продукцію рівними частками за встановле­ний період їхнього відшкодування. Витрати на підготовку та ос­воєння нової продукції в серійному і масовому виробництві згідно з прийнятим порядком фінансуються із прибутку або з позабю­джетних фондів фінансування науки і техніки.

Співвідношення (пропорціональність) елементів затрат у повній собівартості на виробництво продукції характеризує структуру собівартості. Ця структура на підприємствах різних галузей неоднакова. Так, в автомобільній промисловості частка купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів становить близько 50% усієї собівартості, тоді як, наприклад, на швейній фабриці у повній собівартості чоловічого костюму матеріальні затрати становлять 90%, витрати на утримання й експлуатацію обладнання - 1,1, а витрати на зарплату - 3,1%.