36. Статті прямих витрат і методика їх обчислення.

В процесі калькуляції прямі витрати розраховуються безпосередньо на калькуляційну одиницю відповідно до діючих норм і цін. На непрямі витрати спочатку складають кошторис на певний період, після чого витрати розподіляються між різними виробами по прийнятій на підприємстві методиці.

Стаття «Сировина і матеріали» містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, що комплектують вироби, що відносяться саме до конкретного готового продукту, який виготовляє дане підприємство. Абсолютна величина матеріальної субстанції (матеріального ресурсу) з розрахунку на фізичну одиницю визначається на основі наперед встановленої витратної форми і цін. При цьому потрібно ураховувати, що транспорт-но-заготовчі витрати можуть істотно коливатися, а поворотні відходи відсутній.

Стаття «Енергія, паливо технологічна» включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, газ, пар і ін.), яка безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плавка, нагріваючи, зварка, сушка і т. п.). Розраховується по нормах витрат і тарифам на енергію.

Стаття «Основна заробітна платня виробничих робітників» містить витрати на оплату праці робочих, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється відповідно до норм витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

Додаткова заробітна платня виробничих робітників (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій і ін.) обчислюється у відсотках від основної заробітної платні, а на соціальні потреби, у тому числі відрахування до Пенсійного фонду України як основний їх вигляд — у відсотках від суми основної і додаткової зарплати.

Стаття «Загальновиробничі витрати» є комплексною. Сюди включаються різні непрямі витрати, які по своєму функціональному призначенню діляться на дві групи:

перша — витрати на зміст і експлуатацію машин і устаткування;

друга — витрати на організацію і управління виробництвом.

37. Проблеми розподілу загальних /непрямих/ витрат між різними виробами. Бази розподілу загальних витрат і умови їх застосування.

Порядок розподілу і включення до собівартості загальновиробничих витрат залежить від їх зв’язку з обсягом виробництва.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на управління та обслуговування виробництва, які змінюються прямо пропорційно до обсягу діяльнояті. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати,обсягу діяльності, тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. База розподілу - це показник (грошовий або натуральний), в розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничих витрат.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управляння виробництвом, які залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні накладні витрати розподіляються на кожний об єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з нормальної потужності. Нормальна виробнича потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної дяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування підприємства. Нормальна виробнича потужність визначається підприємством самостійно.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються у склад собівартості реалізованої продукції у періоді її винекнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Склад та перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку встановлюється підприємством.