Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку контролю та аналізу безготівкових розрахунків

1.1. Економічна сутність, визнання та класифікація безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки. – це система взаємин між юридичними і фізичними особами, що виникають у момент практичного виконання юридично оформлених фінансових зобов'язань при здійсненні товарних і нетоварних операцій, розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері опосередкованого грошового обороту. [38, с.86].

Сучасні вчені-економісти наводять такі визначення безготівкових розрахунків: О.Шевчук, наприклад у своїх публікаціях називає безготівкові розрахунки важелем управління фінансами та регулювання економічних відносин між суб’єктами господарської діяльності та невід’ємним і необхідним елементом процесу розширеного відтворення, формування, розподілу (перерозподілу)  суспільного продукту [95, C.90].

Одночасно безготівкові розрахунки виступають як специфічна багатофункціональна сфера фінансових відносин, які мають певні характерні риси.

Також О. Шевчук зазначає , що організація безготівкових розрахунків також полягає в тому, що шляхом регулювання єдиної банківської системи, через яку проводяться безготівкові розрахунки,  здійснюється вплив зі сторони держави на стан фінансових відносин [95, C.91].

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви­конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла­тежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру гро­шового обороту на підприємстві справляють вплив стадії вироб­ництва та споживання

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підпри­ємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Аналіз наукових джерел що надають визначення, щодо форм і видів проведення безготівкових розрахунків наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні визначення безготівкових розрахунків в сучасній фаховій літературі

№	Джерело	Форми і види розрахунків
1	2	3
1.	Вербило О. Ф., Бойко З. І. Бухгалтерський облік. — К.: НАУ, 2004. — 424 с.	У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків: - платіжними дорученнями; - платіжними вимогами-дорученнями; - чеками; - акредитивами; - векселями; - платіжними вимогами; - інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
2.	Деньги,кредит, банки: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 448 с.	Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: - класифікацію розрахунків; - організацію розрахунків; - форми відповідних документів; - взаємовідносини платників з банками. У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти: - розрахунки за товарними операціями; - розрахунки за нетоварними операціями.
4.	Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций/ Под ред. И. П. Мерзлякова. – М. ИНФРА-М, 1998. – 298 с.	Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції.

Продовження табл. 1.1

5.	Чебанова Н. В., Єфіменко Т. І. Фінансовий облік. — К.: Вид. центр "Академія", 2009. — с.112	Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх.
6.	Бутинець Ф. Ф., Івахненко С. В., Давидюк Т. В., Шахрайчук Т. В. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. — Житомир: ПП "Рута", 2002. — с. 246	Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Розвиток світової фінансової інфраструктури призвів до того, що безготівкові розрахунки, які приблизно становлять лише 10 % кількості всіх платежів, сягають 90 % їхньої вартості [31, c.6].

Кожний елемент, параметр економіки як у  будь-якій державі, так і у світовій економічній системі знаходить своє відображення у грошовому вимірі. Кожна з вартісних форм, що беруть участь у суспільному виробництві (сукупний суспільний продукт, національний доход, необоротні й оборотні активи, собівартість та інші), у своєму русі пов’язана з грошима, на певний час набирає грошової форми.

Розвиток світової фінансової інфраструктури призвів до того, що безготівкові розрахунки, які приблизно становлять лише 10 % кількості всіх платежів, сягають 90 % їхньої вартості.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Принципи організації безготівкових розрахунків [32, с.76]:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки.

Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України регу­люються Інструкцією №377/8976 Національного банку України, яка затверджена Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 і чинна з 9.04.2004 р.

Інструкцією визначено, що підприємства самостійно обира­ють форми розрахунків та зазначають їх при укладенні між собою відповідних договорів.

Фор­мами розрахункових документів за якими можуть здійснюватися безготівкові розрахунки наведено на рис 1.1.

Усі інші види розрахунків вважаються готівковими.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Інструкцією визначені загальні принципи організації безготів­кових розрахунків та їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу.

платіжна вимога-доручення

чек

Платіжне доручення

вексель

форми розрахункових документів

Банківська платіжна картка

інкасове доручення (розпорядження)

акредитив

платіжна вимога

Рис 1.1. Форми розрахункових документів [58, с.78]

Дія Інструкції поширюється на підприємства, установи та орга­нізації всіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприєм­ницької діяльності, банки та їх установи, фізичних осіб.

Інструкцією визначено, що кошти підприємств підлягають обов'­язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами мають здійснюватись через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпо­рядженням їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання коштів передбачене законодавством України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з їх рахунки [49, с.134].

Перш ніж детально описувати кожну з форм безготівкових розрахунків, необхідно з’ясувати, в якому порядку відкриваються рахунки у банках, оскільки, як ми вже зазначали, безготівкові розрахунки - це перерахування коштів з рахунка на рахунок.