- •Лекція 3. Тема. Правовідносини.
- •Поняття й види правовідносин. Склад правовідносин.
- •Структура правовідносин
- •Види правовідносин:
- •Суб'єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.
- •Об'єкти правовідносин.
- •Зміст правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин.
Об'єкти правовідносин.
Об'єктом (від латин.— предмет) правовідносин є все те, із приводу чого вони виникають, на що спрямовано дії сторін, що складає предмет їхніх інтересів. Це можуть бути матеріальні блага — гроші, цінності, речі, інше майно, послуги виробничого і невиробничого характеру, продукти духовної та інтелектуальної творчості; цінні папери, а також нематеріальні блага — життя, здоров'я, честь та гідність людини, недоторканність особи, почесні звання тощо.
ВИДИ ОБ'ЄКТІВ ПРАВОВІДНОСИН
Предмети матеріального світу |
Засоби виробництва, предмети споживання, цінності |
Послуги |
Виконання роботи, обумовленої договором |
Продукти духовної та інтелектуальної творчості |
Твори мистецтва, літератури, живопису, кіно, інформація, комп'ютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльності |
Цінні папери, офіційні документи |
Паспорти, дипломи, сертифікати, гроші, лотерейні білети |
Особисті немайнові блага |
Життя, здоров'я, честь, гідність, право на освіту та інші права і свободи |
Людина в жодному разі не може бути об'єктом правовідносини (на відміну від минулого, коли раб або кріпак був таким об'єктом і міг бути проданий або подарований). Навіть у тих випадках, коли в межах сімейного права між батьками у випадку їх розлучення виникає спір, у кого з них має залишитися дитина, то об'єктом правовідносин буде виступати не дитина, а відповідні дії і нематеріальні блага — можливість повсякденно спілкуватися з цією дитиною, більшою мірою впливати на її виховання тощо.
Об'єкти правовідносин — це матеріальні й нематеріальні блага, із приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.
Зміст правовідносин.
Зміст правовідносин — це, власне, суть правовідносин, яка розкривається у двох аспектах — фактичному (матеріальному) та юридичному.
Юридичний аспект — це суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій.
Фактичний аспект — сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін, зовнішній вияв правовідносин.
Суб'єктивне право — це вид і міра можливої або дозволеної поведінки учасника правовідносин, забезпечені відповідними юридичними обов'язками інших учасників правовідносин.
Юридичний обов'язок — це передбачені та забезпечені можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, забезпечена можливістю державного примусу.
У більшості правовідносин кожний з учасників одночасно володіє суб'єктивним правом і виконує юридичні обов'язки (трудова угода, договір купівлі-продажу тощо).
Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин.
Правовідносини — явище динамічне, як і саме життя. Вони виникають, змінюються, припиняються. їх динаміка дійсно дуже тісно пов'язана з реальними життєвими обставинами, проте не з усіма, а тільки з тими, що мають певні юридичні наслідки, тобто з юридичними фактами. Хто ж вирішує, який факт слід вважати юридичним? Таке рішення приймає держава, закріплюючи в правових нормах (а саме, у гіпотезах правових норм) ті обставини, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, із якою норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
1) За вольовою ознакою, тобто відповідно до того, залежать вони від волі учасника правовідносин або ні, серед юридичних фактів розрізняють події та діяння (дії та бездіяльність).
Подія як юридичний факт є життєвою обставиною або їх сукупністю, які виникають поза волею осіб. До юридичних подій належать народження або смерть людини, стихійні лиха, хвороба тощо.
Дії це обставини, настання яких залежить від волі особи. Дії поділяються на правомірні (здійснюються в межах правових норм), і протиправні (здійснюються з порушенням правових норм).
Правомірні дії можуть, у свою чергу, поділятися на юридичні акти (дії, спрямовані на досягнення певного юридичного результату — одруження) та юридичні вчинки (дії, що безпосередньо не переслідують юридичної мети, але все одно породжують правові наслідки — створення літературного або музичного твору породжує відносини щодо реалізації авторського права).
2) Залежно від юридичних наслідків, які вони за собою тягнуть, розрізняють такі юридичні факти:
правоутворюючі (обумовлюють виникнення правовідносин та появу прав і обов'язків, наприклад укладання договору);
правозмінюючі (змінюють зміст правовідносин, наприклад переведення на іншу роботу);
правоприпиняючі (обумовлюють припинення правовідносин, наприклад реалізація суб'єктивного права і виконання юридичного обов'язку, смерть людини тощо).
3) За складом юридичні факти поділяють на прості (є один факт, якого досить для настання юридичних наслідків — укладання договору) і складні (необхідно кілька фактів — для призначення пенсії: досягнення віку, наявність трудового стажу, рішення органів соціального забезпечення про призначення пенсії).
4) За тривалістю в часі розрізняють одноактні (купівля- продаж) та тривалі (оренда приміщення) юридичні факти.
