Лекція 3. Тема. Правовідносини.

План

1. Поняття та види правовідносин. Склад правовідносин.

2. Суб’єкти правовідносин. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.

3. Об’єкти правовідносин.

4. Зміст правовідносин.

5. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин.

1. Поняття й види правовідносин. Склад правовідносин.

Серед усього різноманіття суспільних відносин — еконо­мічних, політичних, моральних, культурних — правовідносини вирізняє те, що вони регулюються правом. Право регулює не всі, а тільки найважливіші для держави, суспільства та окре­мої людини відносини, без яких неможлива їх нормальна жит­тєдіяльність. Це відносини власності, управління, економічні, сімейні, суспільна праця і розподіл тощо. Інші відносини або не регулюються взагалі (сфера дії моралі, дружби, симпатії, кохання тощо), або регулюються лише частково. Наприклад, у сім'ї, окрім тих питань, що регулюються за допомогою пра­ва, існують також суто особистісні відносини між подружжям, батьками й дітьми, що регулюються нормами моралі, релігії, звичаями. Учасники правових відносин наділяються державою взаємними, пов'язаними між собою правами та обов'язками. Ці відносини стають підконтрольними державі й керованими нею.

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні від­носини, у ході яких їхні учасники реалізують свої суб'єктивні права і виконують юридичні обов'язки.

Правові відносини мають складну структуру. До струк­турних елементів правовідносин належать суб'єкти правовід­носин, об'єкти правовідносин та зміст правовідносин.

Структура правовідносин

Суб'єкт - учасники правових відносин, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Об'єкт - те, на що спрямовані ін­тереси суб'єктів, із при­воду чого вони вступа­ють у правові відносини.

Зміст - визначені законом суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідносин.

Між цими елементами існує нерозривний зв'язок. Суб'єк­ти правовідносин вступають у них із метою задоволення сво­їх інтересів і потреб, які опосередковують об'єкти правових відносин. Виникнення у суб'єктів взаємних прав і обов'язків є можливим лише на підставі настання певних юридичних умов (юридичних фактів, закріплених у гіпотезах правових норм).

Існує багато видів правовідносин. Найчастіше їх розріз­няють за галузевою ознакою: конституційні, сімейні, адміні­стративні, трудові, цивільні тощо.

Види правовідносин:

1. За тривалістю в часі: довгострокові, короткотермінові.

2. За галузями права: процесуальні, матеріальні.

3. За кількістю суб'єктів: складні, прості.

4. За функціональною спрямованістю норм права: регулятивні, охоронні.

5. За рівнем індивідуалі­зації суб'єктів: конкретні, загально регулятивні.

6. За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: односторонні, двосторонні.

2. Суб'єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.

Суб'єкти правовідносин — це учасники правовідносин, які мають суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки на основі юри­дичних норм.

Суб'єктами правовідносин можуть бути фізичні і юридич­ні особи.

Фізичні особи — це люди, які, залежно від свого право­вого статусу, у правовідносинах виступають як:

• громадяни;

• іноземці;

• особи без громадянства;

• особи з подвійним громадянством.

Юридичні особи — це організації, що створені та зареє­стровані у визначеному законом порядку і можуть бути само­стійними учасниками правовідносин.

Розрізняють також індивідуальних і колективних суб'єк­тів правовідносин. Індивідуальними суб'єктами правовідносин є окремі фізичні особи.

Серед колективних суб'єктів виокремлюють такі категорії:

• держава;

• державні органи та установи;

• громадські об'єднання;

• адміністративно-територіальні одиниці та їх населення;

• релігійні організації;

• промислові підприємства;

• іноземні підприємства тощо.

Бути учасником правовідносин окрема особа чи організація може лише за наявності правосуб'єктності. Правосуб'єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Правоздатність — це визнана державою загальна (абстрактна) мож­ливість мати передбачені законом права та обов'язки, здатність бути їх носієм.

Тобто правоздатність не є фактичною здатністю реалізо­вувати права й обов'язки на практиці, а лише принциповою потенційною здатністю суб'єкта мати їх у певний момент або в майбутньому. Усі громадяни наділені правоздатністю неза­лежно від віку та стану здоров'я. Вона виникає від моменту народження та припиняється зі смертю. Правоздатність фізич­них осіб є однаковою для всіх і гарантована державою.

Але замало просто володіти правами та обов'язками. Важ­ливо бути здатним свідомо реалізовувати ці права, виконувати обов'язки, проводити необхідні для їх набуття дії, брати на себе відповідальність за їх наслідки, тобто бути дієздатними

Дієздатність — це здатність особи своїми діями реалізовувати свої права та обов'язки.

Повністю дієздатна особа — це повнолітня особа, яка є психічно здоровою та розумово повноцінною, тобто такою, що усвідомлює значення своїх дій та несе за них відповідаль­ність. Ніхто не може бути обмежений в дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у ді­тей і психічно хворих осіб власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб, — батьків, опікунів або піклувальників. Отже, дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих рис людини, що з'являються в неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Третім елементом правосуб'єктності є деліктоздатність.

Деліктоздатність - здатність нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.

У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальнос­ті підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів така відповідальність настає з 14 років. Обов'язковою умовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільно небезпечного ді­яння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

ІІравосуб'єктність юридичних осіб знаходить свій вияв у сукупності прав і обов'язків, які надані їм для виконання відповідних функцій згідно з метою і завданнями, зафіксова­ними в їх документах.

Правоздатність і дієздатність юридичної особи настає од­ночасно — від моменту її державної реєстрації. Обсяг дієздат­ності юридичної особи має спеціальний характер і залежить від мети і завдань, для яких ця особа створена (вони закріплені в статутних документах). Припиняється дієздатність і право­здатність юридичної особи також одночасно — з моменту при­пинення існування такої особи.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.

У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.