
- •Лекція 3. Тема. Правовідносини.
- •Поняття й види правовідносин. Склад правовідносин.
- •Структура правовідносин
- •Види правовідносин:
- •Суб'єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.
- •Об'єкти правовідносин.
- •Зміст правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин.
Лекція 3. Тема. Правовідносини.
План
Поняття та види правовідносин. Склад правовідносин.
Суб’єкти правовідносин. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.
Об’єкти правовідносин.
Зміст правовідносин.
Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин.
Поняття й види правовідносин. Склад правовідносин.
Серед усього різноманіття суспільних відносин — економічних, політичних, моральних, культурних — правовідносини вирізняє те, що вони регулюються правом. Право регулює не всі, а тільки найважливіші для держави, суспільства та окремої людини відносини, без яких неможлива їх нормальна життєдіяльність. Це відносини власності, управління, економічні, сімейні, суспільна праця і розподіл тощо. Інші відносини або не регулюються взагалі (сфера дії моралі, дружби, симпатії, кохання тощо), або регулюються лише частково. Наприклад, у сім'ї, окрім тих питань, що регулюються за допомогою права, існують також суто особистісні відносини між подружжям, батьками й дітьми, що регулюються нормами моралі, релігії, звичаями. Учасники правових відносин наділяються державою взаємними, пов'язаними між собою правами та обов'язками. Ці відносини стають підконтрольними державі й керованими нею.
Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, у ході яких їхні учасники реалізують свої суб'єктивні права і виконують юридичні обов'язки.
Правові відносини мають складну структуру. До структурних елементів правовідносин належать суб'єкти правовідносин, об'єкти правовідносин та зміст правовідносин.
Структура правовідносин
Суб'єкт - учасники правових відносин, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Об'єкт - те, на що спрямовані інтереси суб'єктів, із приводу чого вони вступають у правові відносини.
Зміст - визначені законом суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідносин.
Між цими елементами існує нерозривний зв'язок. Суб'єкти правовідносин вступають у них із метою задоволення своїх інтересів і потреб, які опосередковують об'єкти правових відносин. Виникнення у суб'єктів взаємних прав і обов'язків є можливим лише на підставі настання певних юридичних умов (юридичних фактів, закріплених у гіпотезах правових норм).
Існує багато видів правовідносин. Найчастіше їх розрізняють за галузевою ознакою: конституційні, сімейні, адміністративні, трудові, цивільні тощо.
Види правовідносин:
За тривалістю в часі: довгострокові, короткотермінові.
За галузями права: процесуальні, матеріальні.
За кількістю суб'єктів: складні, прості.
За функціональною спрямованістю норм права: регулятивні, охоронні.
За рівнем індивідуалізації суб'єктів: конкретні, загально регулятивні.
За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: односторонні, двосторонні.
Суб'єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб.
Суб'єкти правовідносин — це учасники правовідносин, які мають суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки на основі юридичних норм.
Суб'єктами правовідносин можуть бути фізичні і юридичні особи.
Фізичні особи — це люди, які, залежно від свого правового статусу, у правовідносинах виступають як:
громадяни;
іноземці;
особи без громадянства;
особи з подвійним громадянством.
Юридичні особи — це організації, що створені та зареєстровані у визначеному законом порядку і можуть бути самостійними учасниками правовідносин.
Розрізняють також індивідуальних і колективних суб'єктів правовідносин. Індивідуальними суб'єктами правовідносин є окремі фізичні особи.
Серед колективних суб'єктів виокремлюють такі категорії:
держава;
державні органи та установи;
громадські об'єднання;
адміністративно-територіальні одиниці та їх населення;
релігійні організації;
промислові підприємства;
іноземні підприємства тощо.
Бути учасником правовідносин окрема особа чи організація може лише за наявності правосуб'єктності. Правосуб'єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.
Правоздатність — це визнана державою загальна (абстрактна) можливість мати передбачені законом права та обов'язки, здатність бути їх носієм.
Тобто правоздатність не є фактичною здатністю реалізовувати права й обов'язки на практиці, а лише принциповою потенційною здатністю суб'єкта мати їх у певний момент або в майбутньому. Усі громадяни наділені правоздатністю незалежно від віку та стану здоров'я. Вона виникає від моменту народження та припиняється зі смертю. Правоздатність фізичних осіб є однаковою для всіх і гарантована державою.
Але замало просто володіти правами та обов'язками. Важливо бути здатним свідомо реалізовувати ці права, виконувати обов'язки, проводити необхідні для їх набуття дії, брати на себе відповідальність за їх наслідки, тобто бути дієздатними
Дієздатність — це здатність особи своїми діями реалізовувати свої права та обов'язки.
Повністю дієздатна особа — це повнолітня особа, яка є психічно здоровою та розумово повноцінною, тобто такою, що усвідомлює значення своїх дій та несе за них відповідальність. Ніхто не може бути обмежений в дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих осіб власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб, — батьків, опікунів або піклувальників. Отже, дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих рис людини, що з'являються в неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.
Третім елементом правосуб'єктності є деліктоздатність.
Деліктоздатність - здатність нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.
У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів така відповідальність настає з 14 років. Обов'язковою умовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.
ІІравосуб'єктність юридичних осіб знаходить свій вияв у сукупності прав і обов'язків, які надані їм для виконання відповідних функцій згідно з метою і завданнями, зафіксованими в їх документах.
Правоздатність і дієздатність юридичної особи настає одночасно — від моменту її державної реєстрації. Обсяг дієздатності юридичної особи має спеціальний характер і залежить від мети і завдань, для яких ця особа створена (вони закріплені в статутних документах). Припиняється дієздатність і правоздатність юридичної особи також одночасно — з моменту припинення існування такої особи.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.
У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.
Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.