Світ речей: його вплив на особистість

Людина рідко помічає свою залежність від речей, речі виконують в житті компенсаторну функцію. Окрім задоволення потреб гроші, побутові речі (постійно, періодично) забезпечують людині переживання свого існування як особистості.

Система речей, якими індивід оточує себе, віддзеркалює систему індивідуальних звичок, характер людини. Цьому сприяє належність до певного класу, повторюваність і замінюваність речей. Світ речей є дискретним (речі є самі в собі, вони не зв’язані з рештою оточення), він значною мірою є прогнозованим, підвладним людині.

Світ речей протилежний світу суспільства, що характеризуються взаємозалежністю, неповторністю окремих його людей, їх унікальністю, непокірністю. Люди пред'являють до нас свої вимоги, соціальні стосунки є складними, конфліктними, суперечливими. Людська та соціальна реальність є агресивною щодо людини. Стосунки між людьми здійснюються в сфері унікальності і конфліктності. Тому стосунки у світі людей є причиною неспокою, невпевненості, страху.

Оточення людиною себе речами і володіння ними потрібні, як сновидіння, бо відіграють роль психологічного захисту. Терапевтична функція речей полягає в їх здатності замінювати, заперечувати реальність, допомагати втекти від неї. Відмінність багатьох речей в житті людини не заважає їх співіснуванню, речі покірно складаються у свідомості.

На думку Ж. Бодрійяра, речі отримують в людській суб’єктивності таке психічне навантаження, яке мали б відігравати стосунки з людьми. Саме такою ціною підміни стосунків з живими людьми на стосунки з речами речі і набувають свою величезну притягальну силу над людиною.

Те, що не вдається на міжособистісному рівні, людина намагається компенсувати маніпулюючи речами, спілкуючись з ними, володіючи ними. Естетика цінних речей не обмежує особу, а навпаки додає їй ваги, значущості. Володіння речами, грошима підвищує самооцінку.

З іншої сторони, речі мають владу над людиною. Ілюстрацією терапевтичної взаємодії людини з речами є телевізор. Окрім того, що це побутовий пристрій, і своєрідний динамічний концентрат соціального середовища, телевізор забезпечує спрощену комунікацію, односторонньо сурогатне спілкування, що не вимагає напруги, уваги до партнера і переживання того, як тебе сприймають. Тому він може використовуватися не лише як джерело інформації, чи спосіб відпочинку і розрядки, але стати своєрідним наркотиком.

Ще більшою мірою втягує людину в ілюзорне існування – комп'ютер, замінюючи людині реальне спілкування і діяльність, пропонуючи йому сурогатні форми життєдіяльності, залучаючи у віртуальну реальність і звужуючи реальний соціальний простір.

Очевидно, що за допомогою речей, грошей можна управляти поведінкою і діяльністю інших людей. В цьому виявляється зв'язок матеріального і духовного в людині, небезпека надмірного впливу світу речей на людину, управління людьми засобами реклами, їх узалежнення від ідеології споживання.

Психологічні наслідки технічного та економічного прогресу

Основна тенденція стосунків людей з речами надто велика їх швидкоплинність. Швидкоплинна економіка приходить на зміну стабільності. Одноразова культура споживання витісняє традиційну: часто стає дешевше купити нове, поміняти, чим берегти, мити, чистити, реставрувати. Нові технології, мода призводять до швидкого застарівання будь-якого продукту (матеріального, інтелектуального).

Швидкоплинність стосунків з речами переходить і в сферу взаємин між людьми. Через збільшення контактів, кількості людей, що проходять крізь наше життя, на тлі переїздів, різноманітності послуг і так далі все більше проявляється скороминущість і фрагментарність стосунків між людьми. А тимчасовість стосунків сприяє зниженню відповідальності.

Інша тенденція пов'язана з надмірною різноманітністю у світі речей і послуг. Їх більше, ніж хочеться і треба, і людина стає жертвою надмірних пропозицій. Ситуація з надмірними пропозиціями, що з усіх боків насуваються на людину стає проблемою, відповідно до якої переваги різноманітності і індивідуалізації перекреслюються складністю процесу прийняття рішення покупцем.

Економічними чинниками, що підтримують тенденцію надмірних пропозицій, є:

• зменшення вартості різновидів товарів, що дозволяє технологія (створення нових варіантів продукції є більш сучасною і дешевою технологією, ніж збереження одноманітності або створення абсолютно нового продукту);

• купівельна спроможність споживачів, що мають достатню кількість грошей, щоб марнувати їх на свої спеціалізовані потреби.

Психологічні наслідки від швидкоплинної економіки і надмірних пропозицій це почуття непостійності, швидкості, сум'яття. Накопичується також стрес ухвалення рішення, оскільки занадто висока міра невизначеності, надмірність змін породжує перевантаження організму і психіки.

Найдієвішими засобами захисту від надмірних пропозицій та невизначеності є:

• Розвиток вольових якостей, цілеспрямованості, наполегливості і самостійності, позитивного самосприйняття, що психологічно забезпечують свободу вибору людини. Самостійність дозволяє гальмувати і стримувати свої бажання, протистояти зовнішнім впливам і вимогам.

• Вибір моделі життєвого стилю є найважливішою стратегією боротьби проти існування в ситуації надмірних пропозицій. Якщо особа обрала певний життєвий стиль, то тим самим автоматично звужується кількість альтернатив (зокрема споживчих), вибирати стає набагато простіше.

Крім названих існують тактичні прийоми захисту стресу ухвалення рішень під впливом надмірних пропозицій :

• відкрите заперечення, блокування небажаної реальності;

• спеціалізація, що проявляється в звуженні інтересів, наприклад, тільки до професійних або домашніх, при внутрішній закритості для змін в соціальній, політичній і економічній сферах;

• атавізм як повернення до звичних і раніше успішних адаптивних прийомів, що в даний час не використовуються, які супроводжуються регресом соціального кругозору (втеча до анархізму, деспотизму в соціальному і політичному житті);

• захист завдяки звуженню вибору, спрощення (девіантна поведінка: астрологія, містицизм, наркоманія, жорстокість).

Творчими стратегіями адаптації в умовах надмірних пропозицій можуть бути:

• нові принципи планування свого життя, його темпів;

• дестимуляція – обмеження потоку інформації в певні періоди життя на емоції, мислення, мовлення і ухвалення рішення);

• організація відпочинку, дозвілля, та перекладення повноважень ухвалювати рішення на людей, яким ми довіряємо, експертів;

• організація довготривалих стосунків з певними людьми, організаціями, фірмами, бізнес-групами, союзами, формування суб'єктивних «зон стабільності» у швидкоплинному світі (звички та речі, які їх обслуговують та стабілізують матеріальний простір), сім'я, постійні друзі.

Необхідно не пригнічувати зміни, уникати їх, а намагатись керувати ними. Навіть цілеспрямоване усвідомлення, відстежування, рефлексія продуктивних і непродуктивних тактик вибору в буденному житті дає людині почуття упевненості в спроможності управляти змінами.

На когнітивному рівні слід вдаватися до продуктивних кроків: виділення плюсів і мінусів, зважування альтернативних можливостей, звернення до доступної додаткової інформації (поради інших людей, експертів) з тим, щоб самостійно прийняти остаточне рішення.

На рівні емоційної сфери важливо людині готуватися до можливих ризиків і не зволікати з прийняттям рішення, бо зволікання або відмова від рішень врешті ще сильніше психологічно буде гнітити людину. Метання, сумніви, жалі, повернення до втрачених можливостей відбирають багато сил, часу, а негативні емоції лише посилюють нерішучість у майбутньому.

Слід свідомо замінити непродуктивну формулу «Потрібно було зробити…» на «Я вже прийняв рішення», щоб не дати собі довго жалкувати про невдачі і промахи, в нових ситуаціях шукати позитиви і можливості.