Розвиток форм вартості і виникнення грошей

Появі грошей передувала епоха натурального, або бартерного обміну товарів відповідно до їх вартості.

Вартість є суспільною властивістю товару, яку не можна виявити за допомогою органів чуттів. Вартість товару виступає як певна пропорція: скільки одиниць «Товару 1» необхідно дати за «Товар 2».

В табл. 1 в загальних рисах описано етапи розвитку форм вартості.

Табл. 1. Розвиток форм вартості
1.	Бартерна форма вартості	«Товар 1» – «Товар 2» «Товар 2» – «Товар 1»		Вартість пов'язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів, що мають різну споживчу вартість
2.	Посередницька форма вартості	«Товар 2» –		Один товар (посередник), що систематично обмінюється на інші, стає загальним еквівалентом оцінки вартості різних товарів
		«Товар 3» –	– «Товар 1»
		«Товар 4» –
3.	Грошова форма вартості	«Товар 2» –		Гроші стають загальним еквівалентом оцінки вартості різних товарів
		«Товар 3» –	– «Гроші»
		«Товар 4» –

На першому етапі кожна родина (рід) старалась максимально себе забезпечити усіма необхідними товарами. Тому потреби в обміні товарами не було, або обмін мав випадковий, епізодичний характер.

«товар А» (лук) = «товар Б» (мішок зерна).

Товари, які обмінювалися, відрізнялись за своєю роллю.

На другому етапі виникає розподіл праці між людьми, люди (ремісники, хлібороби) виробляли товари певного виду, надлишок яких хотіли обміняти на багато інших товарів, в яких мали потребу. Обмін товарами стає більш регулярним.

«товар А» (спис) = «товар Б» (мішок зерна) + «товар В» (чоботи).

Проте ця форма вартості має схожі недоліки, як і в попередньому випадку, оскільки відбувається безпосередній обмін одного товару на інші товари.

Безпосередній обмін створює певні труднощі, а саме: власник списа хоче обміняти свій товар на зерно, а власник зерна не хоче списа, а хоче придбати чоботи; а власникові чобіт не треба, ані зерна, ані списа, йому потрібна шкіра для виготовлення нової партії чобіт.

Зрозуміло, що за таких суперечливих потреб людей обмін товарів між ними не відбудеться. Для обміну вкрай необхідною стає поява якогось товару-посередника, завдяки обміну яким люди б змогли отримувати те, чого прагнуть.

«товар А» (спис) = «товар-посередник» = «товар Б» (мішок зерна).

Однак загальна форма вартості також має недоліки. Роль «товару-посередника» виконували різні товари, що залежало від розвитку господарства у цій місцевості, від природничих та історичних умов. Це обмежувало можливості обміну, гальмувало його розвиток і вимагало появу загального еквівалента для обміну товарів на будь-якому ринку.

У місцевостях, де було розвинуто скотарство, «товаром-посередником» ставала худоба, шкіра тварин.

У землеробів «товаром-посередником» ставало зерно або мед.

У рибалок «товаром-посередником» - риба, у мисливців - хутро.

На третьому етапі інтенсивна торгівля змусила знайти серед безлічі різних товарів один – який би міг виконувати функцію «товару-посередника» (еквівалента) в загальному обміні. Таким еквівалентом стали дорогоцінні метали – срібло, золото, платина. Ці «товари-посередники» (передовсім золото):

• є однорідними;

• легко піддаються поділу на частини, зберігаючи при цьому усі основні властивості;

• не піддаються псуванню, бо мають велику хімічну стійкість;

• є портативними, зручними для транспортування.

Ці властивості золота призвели до того, що воно перемагає у змаганні на звання – найкращого «товару-посередника» (еквівалента) в обміні усіх товарів. Собівартість золота визначається витратами суспільно необхідного робочого часу та енергії на його видобуток.

Золото, як і будь-який товар, крім споживчої вартості (є матеріалом для виготовлення прикрас та коштовних речей) має всезагальну споживчу вартість, яка виражається у здатності обмінюватися на будь-які товари, бути загальним еквівалентом в обміні товарів. Ця властивість зробила золото «товаром-посередником» або грошима.

З виникненням грошей уся товарна маса поділяється на дві частими: на масу різноманітних товарів, і на гроші, що висвітлюють вартість решти товарів.