Мотиви кооперації

Мотиви економічного егоїзму в кооперативній поведінці ілюструє «Дилема в'язня» з теорії ігор. Хоч варіант кооперації приносить не максимальний виграш, але якщо кожен із учасників діятиме як «економічна людина» (для максимальної особистої вигоди), то постраждають обоє.

На основі цієї дилеми аналізуються економічні рішення конкурентів, партнерів.

Наприклад, вихід на ринок з новим продуктом припускає врахування можливих дій конкурентів. Конкуренти розуміють, що прибуток буде більшим, якщо вони утримаються від випуску аналогічного продукту, оскільки переповнений ринок приведе до взаємних втрат.

З точки зору економічної психології, альтруїзм виражається в розподілі прибутків, наданні допомоги, пошуках компромісу в переговорах.

Існують різні спроби пояснення альтруїстичної економічної поведінки:

• Альтруїзм розглядають як варіант егоїзму: заміна стратегії конкуренції на стратегію кооперації, за якої у власні інтереси включають інтереси не лише партнерів, але й конкурентів.

• Існування в людини багатьох цілей, і альтруїзм (відсутність явної вигоди) стосовно однієї цілі передбачає прибуток (вигоду) відносно іншої цілі.

• Чиста альтруїстична поведінка можлива, однак вона функціонально залежить від: - величини доходу суб'єкта: у кого є матеріальна можливість бути щедрішим, від того можна чекати добродійності. - індивідуальних якостей особи.

Вольові компоненти економічної поведінки

До вольових компонент економічної свідомості і поведінки відносяться економічні норми, економічний інтерес, економічний вчинок, діяльність.

Економічні норми – стандарти поведінки, що регламентують стосунки, «правила гри», які можуть стимулювати, і гальмувати активну економічну поведінку, заповзятливість. Як правило економічні норми закріплюються юридично, отримують статус правових, і її дотримання регулюється відповідними засобами контролю (санкціями).

Економічний інтерес – це форма впливу влади економічних благ на волю суб'єкта господарювання і джерело господарської активності. Оскільки зміни в економіці на макрорівні відбуваються за допомогою політичної волі, її вивчення представляє найважливішу проблему на стику з політичною психологією.

Придбання товарів та послуг – основні цілі економічної поведінки людей

Товар — предмет або дія, що володіє корисними властивостями, призначені для продажу. Однойменні товари розрізняються: ступенем корисності; набором властивостей; ступенем відповідності вимогам покупця і продавця. Конкурентність товару — здатність товару бути проданим на ринку у присутності конкурентних товарів.

В маркетингу товаром називають все, що може бути запропоновано на ринку таким чином, що буде помічено, придбано або спожито людьми для задоволення потреб.

Товар розглядається в технологічному, економічному і психологічному аспектах.

• В технологічному аспекті під товаром розуміється об'єкт з різними фізичними, хімічними і іншими технічними властивостями.

• В економічному аспекті товар — матеріальний або нематеріальний, об'єкт з конкретним потенціалом корисності, що задовольняє потреби споживачів.

• В психологічному аспекті товар розглядається як уявлення споживача стосовно іміджу продукту.

Ці три сторони розглядаються і представляються на ринок в комплексі, кінець кінцем визначаючи конкурентоспроможність продукту.

1. Товари класифікують за різними критеріями, зокрема, з огляду на притаманні їм характеристики поділяють на:

Матеріальні товари — будь-який матеріальний об’єкт, який можна відділити від продавця товару, який більшою чи меншою мірою наділений такою якістю як збереженість (незмінність характеристик), доступний для людських органів відчуттів (можна торкатися, нюхати і т.п.), що можуть користуватися попитом.

Нематеріальні товари – об’єкти, які не мають матеріальної форми, однак які є корисними і користуються попитом з огляду на бажані зміни для споживача, які він отримує внаслідок їх купівлі. Нематеріальні товари неможна відділити від продавця товару, вони не наділені такою якістю як збереженість (незмінність характеристик), їх не можливо торкатися, нюхати і т.п. Нематеріальні товари невіддільні від процесу праці і здебільшого називають послугами.

2. Залежно від ритму придбання всі товари можна розділити на:

• товари повсякденного попиту (їх споживач звичайно купує часто, без роздумів, з мінімальними зусиллями на їх порівняння між собою);

• товари попереднього вибору (їх споживач в процесі вибору і покупки звичайно порівнює між собою по показниках придатності, якості, ціни і зовнішнього оформлення);

• товари імпульсної покупки (купують без жодного попереднього планування і пошуків; звичайно продаються в багатьох місцях, споживачі майже ніколи спеціально їх не шукають; для екстрених випадків купують при виникненні гострої потреби в них;

• товари особливого попиту (престижні товари) – товари з унікальними характеристиками або окремі марочні товари, ради придбання яких велика частина покупців готова затрачувати додаткові зусилля.

3. Згідно ступеня довговічності товари можна розділити на:

• товари тривалого користування (витримують багатократне використовування);

• товари короткочасного користування (повністю споживані за один або декілька циклів використовування, наприклад, пиво, мило, сіль).

4. З огляду на кількість потреб, що задовольняються розрізняють товари, що задовольняють одну потребу і товари, що задовольняють декілька потреб.