Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКОНОМ.ПСИХ.Курс лекцій.2013.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
841.73 Кб
Скачать

Мотиваційні компоненти економічної поведінки

Економічні мотиви є особливою категорією мотивів. Прагнення накопичення статків, конкуренції, егоїзму і альтруїзму, гонитви за прибутками, схильності до ризику і угод, мають економічну спрямованість. Дослідження відносно автономних і цілісних економічних мотивів допомагає пояснити економічну поведінку.

Мотиви отримання винагороди

На думку А. Маршалла (Маршалл А. Принципы экономической науки: В 2 т. М., 1993), найстійкішим мотивом трудовій діяльності людини (поряд з прагненням до різноманітності, привернути до себе увагу, жадання визнання) є бажання отримати матеріальну винагороду за роботу. Отримана зарплата може витрачатися людиною на найрізноманітніші цілі (вимушені, піднесені, егоїстичними). Однак трудова діяльність невіддільна від отримання грошових доходів.

Людина намагається знайти баланс між сумою грошей (зарплатою) і труднощами, які доведеться долати під час виконання роботи, її тривалістю, мірою ризику.

Одна з класифікацій мотивів праці включає три види спонукань займатися працею:

  • бажання приносити користь суспільству, надавати допомогу іншим, уникання бути утриманцем;

  • отримання матеріальних благ для задоволення матеріальних і духовних потреб;

  • задоволення потреби в самоактуалізації, самовираженні, самореалізації.

Не відкидаючи різноманітності трудових мотивів (почуття задоволення від добре виконаної роботи; готовність жертвувати собою заради сім'ї, близьких; бажання вести доброчесний спосіб життя; бажання слави) найважливішу роль відіграє мотив матеріальної винагороди за працю.

Гроші є універсальною формою компенсації за виконану роботу, оскільки ними особа може задовольнити чи уможливити реалізацію будь-якого з мотивів з класифікації потреб А. Маслоу.

Мотиви накопичення та інвестування

Автор основного психологічного закону Дж.Кейнс (Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процентов и денег. - М., 1978), зіставляючи мотиви споживання і мотиви збереження, зазначав, що звичайно мотиви задоволення невідкладних потреб людини (і його сім'ї) сильніші за мотиви накопичення. Ним виділяються такі пояснення накопичення грошей («утримання від витрат»):

  • намір купити товари тривалого користування (будівництво чи купівля житла, автомобіля);

  • прагнення до кращого (підсвідоме бажання з віком поступово підвищувати свій життєвий рівень, збільшувати свої витрати);

  • прагнення до незалежності (фінансова незалежність надає людині більше особової свободи);

  • передбачливість (проведенням дозвілля, прагнення дати дітям освіту, залишити та спадок, утримувати непрацюючих членів родини, забезпечити старість);

  • обережність (створення резерву для гірших часів, оплати лікування, передбачення можливого зменшення прибутків);

  • заповзятливість (накопичення ресурсів – грошей, нерухомості, коштовностей – для майбутніх фінансових операцій, інвестування, уникаючи позик та боргів);

  • скупість (стійке небажання ділитися, витрачати).

Мотиви інвестування, на думку Кейнса, є складними і суперечливими. Для власників в основі ієрархії мотивів може бути відношення до бізнесу як до життєвого покликання, творчої самореалізації. Однак коли йде мова про інвесторів, то мотивації є іншими – отримання доходу, азарт, ігровий мотив, ризик.

У випадку приватного інвестування населення, на перший план виступає чинник довіри (до банківської установи, до держави). В період економічних потрясінь довіра під час інвестування займає більше значення, ніж економічні чинники (бажання отримати прибуток).

Мотивування до інвестування приватними особами в будь-якій країні залишатиметься актуальною, оскільки заощадження населення є одним з важливих чинників економічного зростання. Якщо населення не довіряє державі, банкам, то доводиться використовувати неінвестиційні стимули для ощадної поведінки (наприклад, збільшувати процент на банківські вклади, запускати інфляційні процеси).

Проте схильність до збереження не веде до автоматичного зростання організованих заощаджень, які являються інвестиційним ресурсом. Поки довіра населення до влади і фінансових інститутів не буде відновлена, населення вважатиме за краще тримати значну частину заощаджень в готівковій формі, або зберігатимуть заощадження в банках з іноземним капіталом.