3.3. Взаємодія ефектів заміщення та доходу

Залежно від впливу зміни ціни товару на обсяг його споживання розрізняють звичайні блага (споживання їх збільшується зі зниженням ціни, і зменшується з її зростанням) та блага Гіффена (товари, споживання яких збільшується зі зростанням їх ціни). Абсолютна більшість товарів є звичайними благами. Існування благ Гіффена є радше суто теоретичною можливістю. Загалом вплив зміни ціни товару на обсяг його споживання визначається взаємодією ефектів заміщення та доходу.

Ефект заміщення обов’язково зумовлює зростання споживання блага зі зниженням ціни. Натомість ефект доходу може діяти у різних напрямках. Для блага нижчої споживчої цінності ефект доходу протидіє ефекту заміщення, але слабший за нього, і споживання товару зі зниженням його ціни все ж зростає. Водночас теоретично можливий варіант, коли ефект доходу, що діє у протилежному напрямку до ефекту заміщення, переважає його за абсолютною величиною (блага Гіффена).

Залежно від того, як впливають зміни доходу споживача I та ціни товару Р на обсяг його споживання С усі блага класифікують так:

І ( ) = С () – блага нижчої споживчої цінності;

Р ( ) = С ( ) – звичайні блага;

Р ( ) =С ( ) – товари Гіффена.

Отже:

1)всі нормальні блага є звичайним;

2)якщо для блага нижчої споживчої цінності ефект заміщення переважає ефект доходу, то воно буде також звичайним;

3) якщо для блага нижчої споживчої цінності ефект доходу переважає ефект заміщення, то це — благо Гіффена.

3.4. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком

Ухвалення економічних рішень на різних рівнях (домогосподарства, фірми, держави) пов'язане з ризиком. Ризик виникає тоді, коли керована економічна система (об'єкт ризику) функціонує за умов деякої невизначеності (присутні джерела ризику), а суб'єкти приймають рішення з декількох альтернативних варіантів і зацікавлені в кінцевому результаті.

Існування згаданої невизначеності безпосередньо негативно впливає на ефективність ухвалених рішень. Відтак все важливішу роль відіграє теорія економічного ризику, яка активно розвивається упродовж останніх десятиліть. Ця теорія включає якісний та кількісний аналіз ризику і його показників та характеристик, моделювання ризику та управління ним.

Ситуації невизначеності пов'язані з непередбачуваністю економічних явищ, що є наслідком дії численних різноманітних чинників, вплив яких не можна повністю спрогнозувати. Основними причинами цієї непередбачуваності є: 1) недетермінованість економічних процесів, зумовлена випадковим характером науково-технічного прогресу, динаміки природних умов та уподобань споживачів; 2) неповнота економічної інформації, спричинена обмеженістю можливостей її обробки і наближеністю методів, що використовуються для цього; 3) асиметрія інформації, яка виникає унаслідок різного доступу до інформації різних учасників ринку.

Ставлення до ризику є суб'єктивною характеристикою кожної окремої особи. Якщо людина надає перевагу участі у ризикованому проекті над можливістю одержання гарантованого сподіваного виграшу, то кажуть про її схильність до ризику. Якщо ризикований проект менш привабливий, ніж отримання середнього гарантованого виграшу, то особа не схильна до ризику. Коли ж людині байдуже, яку з цих альтернатив обрати — вона нейтральна до ризику. Як показує життєвий досвід, переважна більшість людей схильна до ризику, коли йдеться про незначні суми порівняно з їх майном, і не схильна у разі значних сум. На схильності до ризику побудовано гральний бізнес, а на несхильності — страховий.

Ставлення людини до ризику безпосередньо пов'язане з виглядом її функції корисності. Якщо особа нейтральна до ризику, її функція корисності є лінійною. Функція корисності не схильної до ризику особи є опуклою а схильної до ризику — увігнутою.