Передмова

Курс „Мікроекономіка" є базовим в системі підготовки економістів. Мікроекономіка вивчає поведінку економічних суб'єктів у ринкових умовах, озброює фахівця універсальним інструментом прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених засобів та альтернативних можливостей їх використання.

Завдання курсу - сформувати чітке переконання у тому, що успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу і підприємницького хисту, а й від знання закономірностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях.

Запропоновані методичні вказівки є доповненням до базових підручників з „Мікроекономіки" вітчизняних авторів С.Будаговської, О.Ястремського та перекладних з іноземної підручників П.Семюельсона, Д.Хаймана, Р.Піндайката тощо.

Перелік тем курсу, їх послідовність і сутнісне наповнення відповідають діючій нормативній програмі дисципліни. Для кожної спеціальності передбачена певна кількість годин лекційних і практичних занять з кожної теми зокрема і по дисципліні в цілому.

Додається обов’язків для опрацювання список літератури, але слід мати на увазі, що вона повинна постійно поповнюватись шляхом перегляду періодичних видань.

Методичні рекомендації можуть бути використані при самостійній роботі, оскільки загальний підхід до організації навчання зводиться до того, що студент може самостійно опанувати матеріал курсу і через самоконтроль перевірити рівень його засвоєння. У разі потреби студент може звернутись до викладача за консультацією.

Для успішного оволодіння курсом недостатньо механічного запам'ятовування певного обсягу інформації. Необхідно осмислювати явища, що вивчаються.

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

1.1. Поняття мікроекономіки як науки

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків.

Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX — на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку. Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Так, використовуючи подвійну методологію економічного аналізу, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи функціонального аналізу. У період пізнього класицизму багато економістів, застосовуючи цей метод, часто робили фундаментальні відкриття в мікроекономіці. Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т.Мальтус і Ж.-Б. Сей. Закон спадної доходності Мальтуса та теорія трьох факторів виробництва Сея досі використовуються в мікроекономічному аналізі. Однак при всій значущості відкриттів мікроекономічного характеру представниками пізнього класицизму становлення мікроекономіки як науки здійснюється значно пізніше і пов'язується передусім з неокласикою.

У другій половині XIX ст. завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання. За цих умов особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики.