2.8. Розрахунок відхідного фідеру на утп До основного захисту відносяться :максимально-струмовий , нулевий , від втрати керування ,від шкідливих утечок на землю .

Максимально-струмовий захист слугує для захисту від струмів к.з. та недопустимих струмів перегрузки .Для цього примінюються плавкі запобіжники та реле максимального струму .

Плавкі запобіжники слугують для захисту освітлювальної мережі , електродвигунів та силових ланцюгів .

Реле максимального-струму слугують для миттєвого відключення ланцюгів.

Нулевий захист предназначений для того щоб при зняті напруги та повторної її подачі не виникло самопроізвольного включення електроустановки .

В магнітних пускачах нулевий захист виконує катушка контактора .

Електротепловий захист потрібен при незначних але довгих перегрузках, які порушують ізоляцію обмоток та приводять до виходу з ладу двигунів .

Основний захист представляє електротеплові та термобіметаличні реле ,які можуть бути встроєні в пускозахисну апаратуру або в електродвигунах .

Захист від втрати керування полягає в блокіровці подачі струму на вмикаючу систему електроапаратів при обриві або замикані проводів дистанційного керування між собою та з заземляючею жилою .

Цей захист виконує напівпровідниковий діод ,вмонтований в кінці ланцюга керування.

2.9. Розрахунок освітлення

Розраховуємо освітлення камери ЦПП шириною А=10 м, довжиною В=20 м та висотою Н=3.3 м. Стіни і стеля побілені (Рст=0,5; Рс=0,3 ). Напруга освітлювальної мережі 127В.

Приймаємо для освітлення рудникові світильники типу РП – 200 з лампою потужності Рл=200Вт і світловим потоком Фл=2700 лм, мінімальною освітленістю Еmin=10лк, коефіцієнт запасу Кз=1,5, коефіцієнт нерівномірності освітлення Z=1,3

(додаток 3.2, 3.3, 3.5) із [Л5].

Визначаємо висоту підвісу h освітлювача, якщо відстань світлового центру освітлювача від стелі (приблизно 0,3 м) і рівня робочої поверхні (0,8 м) .

h = 3,3–0,3–0,8=2,2 м.

Знаходимо показник приміщення за формулою:

і = АВ/h(А+В). (2.36)

і=10∙20/2,2∙(10+20)=3.

По показнику приміщення і=3 і коефіцієнтам відображення Рст=0,5, Рс=0,3 знаходимо коефіцієнт використання освітлювальної установки. Квик=0,4 (див. додаток 3,7) із [Л5].

Загальний світловий потік, необхідний для освітлення камери:

Ф=Кз∙Еmin∙S∙Z/Кв. (2.37)

Ф=1,5∙10∙10∙20∙1,3/0,4=9750 лм.

Необхідну кількість освітлювачів визначаємо за формулою:

n=Ф/Фсв. (2.38)

Фсв=Фл∙ηсв, (2.39)

ηсв=0,6 ( див. додаток 3.3 ) із [Л5]

Фсв=2700∙0,6=1620 лм.

n=9750/1620=6,01 шт.

Приймаю n=6шт, розташованих в два ряди по 3 в ряду. Відстань між

освітлювачами:

ℓ=В/n. (2.40)

ℓ=20/3=6,68м – по довжині.

ℓ=10/2=5м – по ширині.

Потужність, яка споживається на освітлення:

Р = Рл ∙ n. (2.41)

Р= 200∙6=1200 Вт.

2.10. Розрахунок та будова заземлення

Згідно ПБ та ЄПБ заземленню підлягають металічні частини електричного устаткування, які в нормальному положенні не знаходяться під напругою, але які можуть проводити її у випадку пошкодження ізоляції; також підлягають заземленню трубопроводи, сигнальні троси та інше обладнання, розташоване у підземних виробках, де присутнє електричне обладнання та електричні провідники.

Не дивлячись на наявність напруги різної величини, мережа заземлення повинна бути загальною, що досягається шляхом не перервного електричного з”єднання між собою усіх металічних оболонок та заземлюючих жил кабелів з приєднанням їх до головних та місцевих заземлювачів.

Заземлювачі поділяються на головні та місцеві.

Головні заземлювачі, при живлені шахти через стовбур встановлюють по одному у зумпфі та у водозабірнику.

Місцеві заземлювачі необхідно встановлювати у кожній електромашинній камері, УПП та ПУПП, РПП любої ступені напруги та біля окремо стоячих РУ або машин. Місцеві заземлювачі в вологих виробках влаштовують у водовідливних канавах, а у сухих виробках – в завчасно пробурених шнурах. Зв’язок між головними та місцевими заземлювачами здійснюється по сталевій броні та свинцевій оболонці броньованих кабелів або по спеціально прокладених провідниках.

Надійність електричного контакту та механічна міцність заземлюючих провідників досягається таким чином: заземлювач та заземлюючи контур приєднуються до заземляє мого об”єкту спеціальними зажимами, непередбаченими для цієї мети на корпусах електрообладнання та конструкціях.

Загально перехідний опір мережі заземлення не повинен перевищувати 2 Ом.

Метою розрахунку захисного заземлення є знаходження опору затікання струму заземлювачів, необхідного для того, щоб напруга дотику не перевищувала допустимої.

Знаходимо струм однофазного к.з. на землю:

Із=Uл∙ (35∙ℓк+ℓв)/350,

де Uл – лінійна напруга мережі;

ℓк – загальна довжина електрично зв’язаних між собою кабельних ліній, км.

ℓв – загальна довжина електрично зв’язаних між собою повітряних ліній, км.

Знаходимо загальний опір мережі заземлення та порівнюємо з нормованим:

Rз.заг.=Uк.доп./Кпр∙І_3,

де Uк.доп. – допустимий потенціал корпусу, В;

Кпр – коефіцієнт дотику, враховуючий відношення Uк.доп. до напруги дотику.

Знаходжу опір заземлювача: Rз.заг.=Rн–Rпр–Rг.к. ,

де Rпр – опір магістральних проводів, Ом.

Rпр= r_o∙ℓ

де r_o – опір одиниці довжини стального проводу, Ом/км;

ℓ - його довжина, м;

Rг.к. – опір заземляючої жили гнучкого кабелю, Ом.

Rг.к.=ℓ/٧∙ S,

де ٧ питна провідність матеріалу;

s – переріз заземляючої жили, мм.

Знаходимо опір одного електроду:

Rтр.з.=ρ/2П∙ℓ ( ℓn ∙2ℓ/d + ½ℓn∙ 4t+1/4t–1).

Якщо місцевий заземлювач (його верхній кінець) знаходиться на 20 – 30 см вище поверхні землі:

r_mр.з=ρ/2П∙ℓ∙ℓn∙4ℓ/d.

Опір розтікання горизонтального полосового заземлювача:

r_п.з.=ρ/2П∙ℓ∙ℓn∙t²/Вt.

Опір розтікання горизонтального круглого заземлювача:

r_к.з.=р/2П∙ℓ∙ℓn∙ℓ²/dt.

Знаходимо необхідну кількість електродів:

n=r_mp.з./Rз.к.

Rз.к.= r_mp.з.∙ r_п.з./ r_mp.з.ηn+ r_п.з ∙ηmp.

Значення коефіцієнтів використання дані у додатку 17 по [Л3].