- •1. Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.
- •2.Правові основи функціонування підпр - ва.
- •Форма власності майна:
- •Належність капіталу:
- •Галузево – функціональний вид діяль-ті:
- •4. Добровільні та інституційні об єднання під-в.
- •5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські звязки у підпр-кій діяльності.
- •8. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •11. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.
- •13. Поняття, класифікація, структура персоналу під-ва та інших суб’єктів господарювання.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна).
- •19.Оцінка, класифікація і структура основних фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотніх фондів під-ва.
- •23 Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття та структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій.
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.
- •32. Оцінка ефективності фінансових та виробничих інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій.
- •Чинники підвищення ефективності інвестицій
- •34. Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес (поступ), його загальні та пріоритетні напрямки.
- •37. Організаційний процес.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком під-ва.
- •41. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •42. Формування і використання виробничої потужності під-ва.
- •43. Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи виробництва.
- •45. Організація виробничого процесу у часі.
- •46. Методи організації виробництва.
- •47. Підготовка виробництва
- •48. Суспільні форми організації виробництва
- •49. Поняття види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування під-ва.
- •51. Соціальна інфраструктура і діяльність під-ва.
- •52. Відтворення і розвиток інфраструктури.
- •53. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції.
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль.
- •64. Продуктивність праці персоналу.
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці.
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці.
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу.
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції. Надання послуг.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції, послуг.
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію і послуги: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності під-ва.
- •76. Формування, використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово – економічного стану підприємства.
- •78. Сутність характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва.
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства.
- •82. Основні напрямки організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.
18. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна).
Капітал – це сума коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва. Власник капіталу, купуючи на ринку сировину робочу силу і засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці і після реалізації продукції одержує більшу вартість ніж була ним авансована. Авансований капітал – грошова сума, що вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансування грошових коштів у економічній теорії називаються відповідно постійним і змінним капіталом. В свою чергу, постійний капітал розподіляється на основний та оборотний.
Основний капітал – це частина постійного капіталу, що складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Він (о.к.) переносить свою вартість на готову продукцію частинами. Вартість осн.капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів.
Оборотній капітал – це частина постійного капіталу, що витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплати парці робочої сили.
Т.ч. виробничі фонди поділяються на основні і виробничі фонди.
Основні фонди – це засоби праці, що мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй не змінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції частинами в міру спрацювання.
Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції протягом одного виробничого циклу.
Кожне підприємство володіє також іншим майном, матеріальними цінностями, переважно невиробничого призначення. До майна соціального призначення відносяться житлові будинки, будівлі дитячих садків, ясел. Поліклінік, їдалень. Будинків відпочинку. Палаци культури, спортивні споруди та інші об”єкти культурно-побутового призначення.
19.Оцінка, класифікація і структура основних фондів.
Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.
У зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів.
Первісна вартість основних фондів – це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.
Відновна вартість основних фондів – це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення однаковості у вартісній оцінці основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. Остання переоцінка основних фондів народного господарства України проведена за станом на 1 травня 1992 року.
Повна (первісна і відновна) вартість основних фондів – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства впродовж всього періоду їх функціонування.
Залишкова вартість основних фондів характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості.
Необхідною умовою правильного обліку і планування відтворення основних фондів підприємств є їх класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, у відповідності зякою всі основні фонди за ознакою подібності їх функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види
Види основних фондів:
Будівлі;
Споруди;
Передавальні пристрої;
Машини і устаткування
Силові машини і устаткування;
Робочі машини і устаткування;
Вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої і лабораторне устаткування;
Обчислювальна техніка;
Транспортні засоби;
Інструмент;
Виробничий інвентар та приладдя;
Господарський інвентар;
Інші основні фонди.
Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, непересічне значення має їх поділ на дві частини6 активну. Яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі і завдяки цьому зумовлює певний обсяг та якість вироблюваної продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва.
Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці. за інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша і ефективніша, чим більша частина у їх складі питома вага активної частини.