- •1. Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.
- •2.Правові основи функціонування підпр - ва.
- •Форма власності майна:
- •Належність капіталу:
- •Галузево – функціональний вид діяль-ті:
- •4. Добровільні та інституційні об єднання під-в.
- •5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські звязки у підпр-кій діяльності.
- •8. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •11. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.
- •13. Поняття, класифікація, структура персоналу під-ва та інших суб’єктів господарювання.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна).
- •19.Оцінка, класифікація і структура основних фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотніх фондів під-ва.
- •23 Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття та структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій.
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.
- •32. Оцінка ефективності фінансових та виробничих інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій.
- •Чинники підвищення ефективності інвестицій
- •34. Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес (поступ), його загальні та пріоритетні напрямки.
- •37. Організаційний процес.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком під-ва.
- •41. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •42. Формування і використання виробничої потужності під-ва.
- •43. Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи виробництва.
- •45. Організація виробничого процесу у часі.
- •46. Методи організації виробництва.
- •47. Підготовка виробництва
- •48. Суспільні форми організації виробництва
- •49. Поняття види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування під-ва.
- •51. Соціальна інфраструктура і діяльність під-ва.
- •52. Відтворення і розвиток інфраструктури.
- •53. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції.
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль.
- •64. Продуктивність праці персоналу.
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці.
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці.
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу.
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції. Надання послуг.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції, послуг.
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію і послуги: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності під-ва.
- •76. Формування, використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово – економічного стану підприємства.
- •78. Сутність характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва.
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства.
- •82. Основні напрямки організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.
13. Поняття, класифікація, структура персоналу під-ва та інших суб’єктів господарювання.
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності тощо. Персонал під-ва формується та змінюється під впливом таких внутрішніх факторів як характер продукції, технологія, організація вир-ва і зовнішніх факторів, як демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства та ін.
Всі ці хар-ки зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері дія-сті. Для хар-ки всієї сукупності працівників застосовують терміни: персонал, кадри, трудовий колектив.
Персонал під-ва – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної дія-сті. На промислових під-вах усіх працівників підрозділяють на дві групи: 1.Персонал основної дія-сті, 2.Персонал неосновної дія-сті. о першої групи відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, лабораторій, заводоуправління, складів, охорони, тобто усіх зайнятих у вир-ві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять ЖКК, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади і т. ін.
Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал під-ва поділяється на чотири категорії: 1) керівники під-в – це працівники, що займають посади керівників під-в та їх структурних підрозділів, 2) спеціалісти – це працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, 3) службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування тощо, 4) робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг тощо.
Важливий напрямок класифікації персоналу під-ва є його розподіл за професіями та спеціальностями. Професія – це вид трудової дія-сті, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спец.знань та практичних навичок. Спеціальність - це більш-менш вузький розподіл трудової дія-сті в межах професії. Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем будується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності. Кваліфікація – це сукупність спец.знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності. За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: 1.Висококваліфіковані; 2.Кваліфіковані; 3.Малокваліфіковані; 4.Некваліфіковані.
Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців хар-ся рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації –це працівники, які мають наукові ступені і звання. Спеціалістів вищої кваліфікації – це працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом. Спеціалістів середньої кваліфікації – це працівники із середньою спеціальною освітою певним практичним досвідом. Спеціалістів-практиків, тобто працівників, що мають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти.
