- •1. Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.
- •2.Правові основи функціонування підпр - ва.
- •Форма власності майна:
- •Належність капіталу:
- •Галузево – функціональний вид діяль-ті:
- •4. Добровільні та інституційні об єднання під-в.
- •5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські звязки у підпр-кій діяльності.
- •8. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •11. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.
- •13. Поняття, класифікація, структура персоналу під-ва та інших суб’єктів господарювання.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна).
- •19.Оцінка, класифікація і структура основних фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотніх фондів під-ва.
- •23 Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття та структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій.
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.
- •32. Оцінка ефективності фінансових та виробничих інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій.
- •Чинники підвищення ефективності інвестицій
- •34. Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес (поступ), його загальні та пріоритетні напрямки.
- •37. Організаційний процес.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.
- •40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком під-ва.
- •41. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.
- •42. Формування і використання виробничої потужності під-ва.
- •43. Структура та принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи виробництва.
- •45. Організація виробничого процесу у часі.
- •46. Методи організації виробництва.
- •47. Підготовка виробництва
- •48. Суспільні форми організації виробництва
- •49. Поняття види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування під-ва.
- •51. Соціальна інфраструктура і діяльність під-ва.
- •52. Відтворення і розвиток інфраструктури.
- •53. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції.
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль.
- •64. Продуктивність праці персоналу.
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці.
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці.
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу.
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції. Надання послуг.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції, послуг.
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію і послуги: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності під-ва.
- •76. Формування, використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово – економічного стану підприємства.
- •78. Сутність характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва.
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства.
- •82. Основні напрямки організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.
86. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання.
Загальна характеристика. З «фінансово-кредитного» погляду це поняття треба трактувати як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження. Отже санація — це комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності. Оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи (згідно з класичною моделлю санації дає змогу зробити висновок про доцільність чи недоцільність санації) даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію господарського суб'єкта. Елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів д фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних | цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту. Проект фінансового оздоровлення доцільно розробляти в кількох варіантах.
Для відбору варіанта пропонуються такі критерії (проранжирувані за значущістю):
1) максимальна прибутковість у поєднанні з мінімальними витратами; 2) ризик неповернення вкладів; 3) способи стягнення існуючої дебіторської заборгованості та варіанти списання кредиторських довго- і короткострокових зобов'язань; 4) підготовленість персоналу до запропонованих змін; 5) можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту; 6) конкурентоспроможна продукція та її частка в загальному обсязі продукції; 7) гарантії соціального захисту персоналу; 8) можливі позитивні (негативні) екологічні наслідки реалізації даного варіанта проекту фінансового оздоровлення.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Контролюючі органи повинні своєчасно виявляти й використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів. Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого суб’єкта господарювання можна зробити у вигляді плану фінансового оздоровлення, бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування. Стандартної форми та структури такого плану не існує, але будь-яка його форма потребує наявності вірогідної базової інформації..
Беручи загалом,(проект санації може мати таку структуру:
1. Загальна характеристика підприємства: • фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізованої продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт платоспроможності та ліквідності); • аналіз причин, унаслідок яких підприємство потрапило в скрутне фінансове становище; • перспективи виходу з цього стану.
2. План фінансового оздоровлення: • виробнича програма на найближчі роки (назва продукції, кількість, вартість); • баланс грошових доходів і витрат (суму необхідної допомоги в розрізі конкретних джерел показують окремо); • розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприємства.
3. Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту. План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.
Мобілізацію внутрішніх резервів можна здійснити за рахунок реалізації продукції за більш низькими цінами; скорочення дебіторської заборгованості; продажу зайвого устаткування, інших товарно-матеріальних цінностей; здавання в оренду приміщень, устаткування тощо.
Фінансову допомогу можуть здійснити три групи підприємств: партнери за кооперованими зв'язками; підприємства (холдинги), які володіють контрольним пакетом акцій неплатоспроможного підприємства; кредитори, які впевнені в позитивних наслідках фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства. Доцільність (ефективність) санаційних програм розвитку підприємства зазвичай визначають за економічними показниками.