78. Сутність характеристика та вимірювання ефективності виробництва.

Ефективність виробництва – комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу. Родовою ознакою ефективності може служити необхідність досягнення мети вир-госп діяльності з мінімальними витратами суспільної праці або часу. Тобто, математично реалізована форма ефективності має вид відношення результатів до витрат. Відповідні види ефективності вир-ва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності п-ва. Перш за все ефект в-ва буває виробничим або соціальним: Економічний відображає різні вартісні показники. Що характеризують проміжні і кінцеві результати вир-ва, Соціальний зводиться до скорочення тривалості робочого тижні, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Виділяють економічну і соціальну ефективність, локальну і народногосподарську, первісну і мультиплікаційну, абсолютну і порівняльну.

Вимірювання ефективності пов’язане з визначенням критерію і формуванням відповідної с-ми показників. Правильно сформульований критерій має найбільш повно характеризувати суть ефективності як ек.категорії і бути спільним для усіх ланок суп.вир-ва. Єдиним н\г економічним критерієм ефективності вир-ва можна вважати зростання продуктивності праці. С-ма показників ефективності має включати певні групи: узагальнюючі показники еф-сті вир-ва, показники еф-сті використання праці, виробничих фондів, фінансових коштів. Конкретні види ефективності можуть виокремлюватись не лише за результатами діяльності, а й за застосованими ресурсами – це сукупність живої і уречевленої праці та споживані на вир-во ресурси. Найпоширеніші показники, що хар-ють еф-сть: узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів, споживаних ресурсів, частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації вир-ва. Завжди під контролем має бути показник загальної рентабельності вир-ва.

79. Чинники зростання ефективності виробництва.

Чинники зростання ефективності класифікують за такими ознаками. За джерелами підвищення еф-сті: зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості і матеріаломісткості, поліпшення використання ресурсів. За напрямками розвитку і удосконалення вир-ва: прискорення темпів НТР – створення нових і удосконалення старих технологій і засобів праці. За місцем реалізації у с-мі управління вир-вом: внутрішні і зовнішні чинники.

80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.

Поняття й цілі

За ринкових умов господарювання "дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища. Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути: 1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств (організації-конкурентів; 2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів},)

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства (організації);

• забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання; • досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією); • досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР; • мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища; • якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації); • забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації; • ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів. Структурні елементи і схема організації економічної безпеки

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки. Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування); 2) загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими; 3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); 4) загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими; 5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); 6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації); 7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки; 8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки. Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки

підприємства