64. Продуктивність праці персоналу.

Під продуктивністю праці розуміють ефективність трудових витрат, тобто здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію живої, уречевленої і майбутньої праці. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції чи обсягом робіт або послуг, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці роботи, продукції чи послуг.

Показниками виробітку продуктивності праці можуть служити натуральні (коли випускають однорідну продукцію) і умовно натуральні показники.

Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Методами вимірювання та показниками рівня продуктивності праці є:

1. прямий, тобто виробіток, коли обсяг продукції ділиться на чисельність працівників.

2. обернений, тобто трудомісткість, коли трудозатрати (в годинах) діляться на обсяг продукції.

Показниками рівня виробітку є:

1. натуральні

2. трудові

3. вартісні

Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм потребують класифікації чинників її динаміки. Всі чинники зростання продуктивності праці поділяють на зовнішні (законодавство, політика, ринкова інфраструктура) і внутрішні (тобто характер продукції, матеріали, енергія, персонал та інше).

У практиці управління підприємством завжди є актуальною необхідність визначення кілкісного впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці.

Класифікація чинників для розрахунку зростання продуктивності праці залежить від:

1. структури зрушення у виробництві

2. підвищення технічного рівня виробництва

3. удосконалення управління організації виробництва та праці

4. збільшення обсягів виробництва

5. галузеві фактори

6. освоєння нових виробничих об’єктів.

65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.

Основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства завжди є мотивація праці. Система мотивації характеризує сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.

Моделями мотивації є:

1. модель потреб, куди входять такі види: фізіологічні, безпеки, захищеності, соціальні, поваги, самовизначення.

2. очікування, яка базується на таких чинниках:

   • очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів

   • очікування щодо співвідношення результатів та винагороди

   • передбачуваний ступінь відносно задоволення отриманою винагородою.

3. справедливості, яка включає такі складові елементи:

   • об’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці

   • порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу

   • зняття соціального напруження через дотримання принципу справедливості.

Методами мотивації результативності діяльності є:

1. економічні прямі – це відрядна оплата, почасова оплата, премії за раціоналізацію, участь в прибутках, оплата навчання, виплати за максимальне використання робочого часу

2. економічні непрямі – пільгове харчування, доплати за стаж, пільгове користування житлом, транспортом

3. не грошові – це збагачення праці, гнучкі робочі графіки, охорона праці, програми підвищення якості праці, просування по службі, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Матеріальне заохочення робить мотивацію праці результативною лише за умови функціонування останньої як системи, що базується на таких принципах:

1. комунікація або співробітництво та згода між працівниками та адміністрацією щодо загальних принципів системи.

2. обґрунтована система оцінки робіт та визначення обсягу останніх.

3. добре осмислені та обґрунтовані критерії виміру та оцінки.