43. Структура та принципи організації виробничого процесу.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, які потрібні для виготовлення продукції. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес, тобто сукупність дій зі зміною та визначенням стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси, їх поділяють за такими ознаками:

• призначенням

• перебігом у часі

• ступенем автоматизації

за призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні. За ступенем автоматизації розрізняють: ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці над тим самим предметом праці без переналагодження устаткування.

Виробничий процес та його окремі операції мають бути раціонально організовані у просторі і часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать:

1. спеціалізація

2. пропорційність

3. паралельність

4. прямо точність

5. безперервність

6. ритмічність

7. автоматичність

8. гнучкість

9. гомеостатичність

44. Організаційні типи виробництва.

Особливості діяльності підприємства, його специфіка істотно залежить від типу виробництва. Тип виробництва – це класифікаційна категорія, яка враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції. На підприємствах різних галузей промисловості використовують такі типи виробництва:

1. одиничне

2. серійне

3. масове

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.

Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, а виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями або серіями, і сумарний випуск може бути досить значним.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення однакових виробів.

Окремо виділяють дослідне виробництво, на якому виготовляються зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, а також доопрацювання конструкцій.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи від робочого місця до підприємства взагалі. При цьому важливою характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

Коефіцієнт закріплення операцій: Кзо – це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

n – кількість найменувань предметів, які обробляються на даній групі робочих місць за місяць;

m_i – кількість операцій, що їх проходить і-тий предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць;

M – кількість робочих місць, для яких обчислюється коефіцієнт закріплення операцій.

Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування.

Для одиничного виробництва Кзо > 40

На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції над обмеженою номенклатурою деталей, які обробляються періодично партіями. Кзо в межах від 20 до 40.

Робочі місця масового виробництва характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці, тобто: Кзо =1.