41. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва.

Розвиток техніко-технологічної бази вир-ва потребує значних інвестиційних ресурсів. В разі нестачі власних інвестицій та сучасних засобів праці для оновлення і розвитку своєї технічної бази під-ва можуть скористатися такими методами фінансування як лізинг.

Лізинг – це підприємницька діяльність спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк майна. Об’єктом лізингу м.б. рухоме і нерухоме майно, машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна техніка, системи телекомунікацій, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг, оренду.

В залежності від класифікаційних ознак видами лізингу є: 1) оперативний (лізинг з неповною окупністю орендованих основних фондів); 2) фінансовий (лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів); 3) внутрішній; 4)міжнародний (перебуває під юрисдикцією різних держав) 4) сервісний (застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки, що зазнає швидкого техн-екон.старіння. 5) зворотній (м.назвати формою внутрішнього лізингу).

42. Формування і використання виробничої потужності під-ва.

Виробнича потужність під-ва хар-є максимально можливий рівень обсягу випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації вир-ва. На практиці господарювання існує три види потужності під-ва: а) проектна, яка визначається в процесі проектування реконструкції діючої або будівництва нового під-ва; б) поточна, яка визначається періодично у зв’язку зі зміною умов вир-ва або перевищення проектних показників; в) резервна, яка повинна формуватись і постійно існувати для покриття навантажень та ін.

Виробнича потужність під-ва обчислюється за такими методичними принципами розрахунку:

1.Виробничу потужність під-а визначають за всією номенклатурою профільної продукції;

2.Виробнича потужність під-ва встановлюється виходячи з потужності провідних цехів основного вир-ва;

3.У розрахунки виробничої потужності включають чинне і нечинне, а також понад нормативне устаткування;

4.Виробнича потужність під-ва обчислюється за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничого плану і трудомісткості виробів;

5.Для розрахунків виробничої потужності під-ва береться максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування 8760 годин;

6.Узагальному вигляді виробнича потужність провідного цеху для виготовлення однорідної продукції визначають з урахуванням продуктивного устаткування річного фонду часу роботи устаткування середньо річної дія-сті фіз.одиниць устаткування

N_i = a_i * T_Р * m ,

де N_i-потужність і-го вир-чого підрозділу під-ва, a_i- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ї продукції за годину, Т_р-річний фонд часу роботи устаткування, m-середньорічна кількість виготовлення однієї продукції.

7.Розраховується також технологічна потужність решти виробничих ланок під-ва;

8.Визначення виробничої потужності під-ва завершується складанням балансу, що відбиває зміни Ії величини протягом розрахункового періоду і хар-є вихідну потужність N_вих=N_вх+N_отз+N_р±N_на-N_в , де N_вх-вхідна потужність під-ва, N_отз-збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів, N_р-нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню під-ва, N_а-збільшення або зменшення виробничої потужності спричинене змінами номенклатури та асортименту продукції, N_в-зменшеня виробничої потужності внаслідок Ії вибуття.