29. Принцип національного режиму, сутність, значення.

До спеціальних галузевих принципів міжнародного економічного права належать такі: принцип найбільшого сприяння; принцип національного режиму; принцип преференційного режиму; принцип свободи транзиту; принцип транспарентності; принцип нотифікації. Принцип національного режиму передбачає надання державою іноземним юридичним та фізичним особам, товарам та послугам режиму, аналогічного тому, яким користуються, відповідно, вітчизняні юридичні і фізичні особи, товари, послуги тощо. У рамках ГАТТ (ст. IІІ) національний режим застосовується як додаток до принципу РНС при реалізації імпорту на внутрішньому ринку і передбачає, що умови торгівлі мають бути подібними і для вітчизняних, і для іноземних товарів (тобто нейтральними за своїм ефектом для конкуренції між ними) у тому, що стосується внутрішніх податків та зборів, правил закупівлі, продажу, транспортування, розподілу та споживання цих товарів, а також їх переробки та змішання. Деталі застосування національного режиму у суперечних випадках визначаються рішеннями Арбітражної ради ("Панелі") ГАТТ, які є обов´язковими лише для сторін суперечки і у правовому відношенні є не більш ніж прецедентами. Принцип національного режиму не став універсальним і є диспозитивною нормою міжнародного права, яка застосовується у рамках двосторонніх та багатосторонніх угод, що містять відповідну клаузулу.

Принцип національного режиму -у кожній державі, яка виступає суб'єктом міжнародних економічних відносин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов'язки, що і юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів. Застосовується в інтересах окремих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип національного режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не національному партнеру, що дає можливість фактичного отримання переваг іноземному партнеру.

28. Принцип найбільшого сприяння та його реалізація через закріплення у відповідних договорах та інших м.-п.А.

Принцип найбільш сприятливої нації означає у його загальному розумінні право кожної держави, яка домов­ляється, на основі взаємності користуватись усіма перевагами, які інша держава, що домовляється, надає будь-яким третім державам щодо узгодженого кола відносин. Цей принцип у його безумовній формі є основою ГАТТ. Кожна митна пільга, яка надається однією із країн — учасниць ГАТТ якій-небудь іншій країні, автоматично поширюється на всі країни ГАТТ. Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації) полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Принцип найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Додержання цього принципу дає можливість ставити в однакове положення держави та інші суб'єкти міжнародних економічних відносин. Цей принцип знайшов своє закріплення в Принципах 1964 р. і Хартії 1974 р Практична реалізація принципу найбільшого сприяння здійснюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнародних актах. Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, при якому країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами-членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим). Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах СОТ - ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.