
- •131. Мета міжн.Ек. Співробітництва.
- •130. Орг.-правовий механізм міжн. Валютної с-ми.
- •129. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс)
- •128. Правове регулювання обкладання митом товарів та інших предметів.
- •127. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •125. Інкотермс – правила тлумачення торг.Термінів.
- •124. Загальна х-ка діяльності Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
- •123. Правовий статус та діяльність Лондонського міжн. Третейського суду
- •122. Правовий статус та діяльність Арбітражного інституту торгової палати м.Стокгольму (Швеція)
- •121. Загальна характеристика законодавства України щодо інвестиційної діяльності.
- •120. (82,118) Правовий механізм арбітражного вирішення міжнародних економічних спорів.
- •119. Правовий статус Міжнародного комерційного арбітражного суду.
- •118. Арбітражний розгляд міжнародних спорів. (120,82)
- •117. Загальна х-ка законодавства, що регулює вирішення спорів у сфері зед.
- •116. Принципи зед
- •114. Укладення зовнішньоекономічних контрактів за законодавством України.
- •113. Загальна х-ка зу «Про зед».
- •111. Продовольча і с/г організація оон (фао).
- •110. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва у галузі с/г.
- •109. Організація оон з промислового розвитку (юнідо).
- •108. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості.
- •107. Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень.
- •105. Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень.
- •104. Правове регулювання міжнародних річкових перевезень.
- •103. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •102. Поняття та джерела міжнародного транспортного права.
- •101. Загальна х-ка Сеульської конвенції 1985 р.
- •98. Види міжнародних кредитних організацій та фондів.
- •96. Державна митна служба України, законодавство про неї.
- •95. Роль Всесвітньої митної організації.
- •94. Митний союз – одна з організаційно-правових форм міжн. Митного співроб.
- •93. Зони вільної торгівля як одна із організаційно-правових форм міжнародного митного співробітництва.
- •92. Поняття спеціальних економічних зон.
- •91.Джерела міжнародного митного права.
- •90. Митне право як складова міжнародного економічного права.
- •89. Порядок укладання договору купівлі-продажу товарів.
- •88. Види міжнародних торговельних договорів.
- •87. Поняття та значення міжнародних торговельних договорів.
- •86. Принципи міжнародної торгівлі.
- •85. Поняття права сот.
- •84. Система та джерела міжнародного торговельного права.
- •83. Міжнародне торговельне право – складова частина міжнародного економічного права.
- •82. Міжнародний арбітраж.. (118,120).
- •81. Ратифікація міжнародних економічних договорів Україною.
- •80. Засоби забезпечення вирішення спорів, що виникають за міжнародними економічними договорами.
- •79. Правові основи забезпечення виконання зобов’язань міжнародних економічних договорів.
- •78. Виконання міжнародних економічних договорів Україною.
- •77. Порядок укладання міжнародних економічних договорів за законодавством України.
- •76. Загальна х-ка Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.
- •75.Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів між державами.
- •74. Види міжнародних економічних договорів.
- •73. Поняття і значення міжнародного економічного договору.
- •72. Значения проекту Кодексу поведінки тнк в сучасних умовах.
- •71. Міжнародно-правове регулювання діяльності тнк.
- •70. Тнк та їх роль в с-мі мев.
- •69. Мвф у с-мі міжнародних кредитних організацій.
- •68. Вступ України до сот: «за» і «проти».
- •66. Генеральна угода з тарифів і торгівлі. Загальна х-ка.
- •65. Регіональне об’єднання гуам.
- •64. Євразійське економічне співробітництво. Загальна х-ка.
- •63. Економічне співробітництво в рамках снд.
- •62. Загальна х-ка регіональних економічних організацій на пострадянському просторі. (63,64,65)
- •61. Мбрр – міжнародна міжурядова кредитно-фінансова організація.
- •60. Єс та його роль у с-мі міжнародних економічних відносин.
- •59. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад) – постійний допоміжний орган оон.
- •58. Економічна і соціальна рада оон та її роль в мев.
- •57. Генеральна Асамблея оон та її роль в мев.
- •56. Структура та повноваження міжнародної організації з торгівлі какао.
- •55. Структура та повноваження міжнародної організації з торгівлі кавою.
- •54. Структура та повноваження Міжнародної організації з торгівлі пшеницею.
- •53. Структура та повноваження Організації країн-експортерів нафти (опек).
- •52. Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср) – багатостороння міжн. Міжурядова орг.
- •51. Структура та повноваження Міжнародного фонду с/г розвитку.
- •50. Міжнародний суд оон – один з осн. Органів оон.
- •48. Співробітництво України та Ради Європи.
- •47. Членство України в оон.
- •46. Міжн. Економічні організації в с-мі оон.
- •45. Види відносин держав з міжн.Орг. (інститут членства, асоційованого членства, спостерігача).
- •44. Міжнародні ек. Орг.. З точки зору окремих видів товарів. (54,55,56)
- •43. Міжнародні економічні організації та їх класифікація.
- •42. Мео залежно від напряму міжн. Ек. Співробітництва.
- •41. Правоздатність мео.
- •40. Класифікація мев.
- •38. Імунітет держави та його значення у мев.
- •37.Регіональні міжурядові міжнародні організації (загальна х-ка). (62)
- •36. Загальна х-ка універсальних міжурядових організацій.
- •35. Концепція імунітету держави та її нормативно-правове закріплення.
- •34. Членство України в міжнародних організаціях с-ми оон.
- •33. Участь України у міжнародних організаціях як суверенного суб’єкта міжнародних відносин.
- •32. Україна як суб’єкт міжнародного економічного співробітництва.
- •31. Організаційні форми міжнародного співробітництва за участю держав.
- •30. Держава як головний суб’єкт мев.
- •29. Принцип національного режиму, сутність, значення.
- •28. Принцип найбільшого сприяння та його реалізація через закріплення у відповідних договорах та інших м.-п.А.
- •27. Принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами
- •26. Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків та роль держави в його реалізації
- •25. Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав як загальновизнана правова норма
- •24. Характеристика спеціальних принципів міжнародного економічного права
- •23. Принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами.
- •22. Принцип взаємної вигоди та особливості його застосування в економічних відносинах між державами
- •21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань та його значення у міжнародних відносинах
- •20. Принцип невтручання та його значення для розвитку міжнародних відносин
- •19. Принцип співробітництва держав – основа розвитку міжнародних відносин
- •18. Характеристика загальних принципів міжнародного економічного права
- •17. Поняття та система принципів міжнародного економічного права
- •16. Міжнародні економічні договори – основне джерело міжнародного економічного права
- •15. Міжнародні кодекси поведінки в системі джерел міжнародного економічного права
- •14. Рішення міжнародних економічних організацій як джерела міжнародного економічного права
- •13. Міжнародно-правові звичаї, судові прецеденти як джерела міжнародного економічного права
- •12. Організаційно-правові питання щодо вступу України до Європейського союзу
- •11. Адаптація законодавства України з правом Європейського Союзу
- •10. Загальні проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом
- •9. Співвідношення між міжнародним публічним правом, міжнародним приватним правом, міжнародним економічним правом
- •8. Причини, що зумовлюють необхідність міжнародних економічних відносин
- •7. Правове регулювання міжнародних економічних відносин
- •6. Сутність міжнародних економічних відносин
- •5. Система міжнародного економічного права
- •4. Характеристика концепцій міжнародного економічного права
- •3. Міжнародне економічне право в системі міжнародного права
- •2. Міжнародне економічне право, як галузь права
- •1. Поняття міжнародного економічного права
52. Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср) – багатостороння міжн. Міжурядова орг.
Організація економічного співробітництва і розвитку — це міжнародна організація, що об'єднує 33 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян та високим ІРЛП і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються. Організація об'єднує 33 найбільш економічно розвинених країн світу – більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Корея, Японія та інші. Штаб-квартира розміщена у Парижі (Франція). ОЕСР також активно співпрацює з державами світу, які не є членами організації, у рамках спеціалізованих програм, міжнародних заходів тощо. Офіційними мовами ОЕСР є англійська і французька. Україна розпочала співпрацю з ОЕСР у 1997 р. ОЕСР - це товариство "багатих" країн, які поділяють спільні ідеї. Його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг. Головною вимогою до членства є поділ принципів ринкової економіки та демократичного плюралізму.
На відміну від Світового Банку та Міжнародного валютного фонду, ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи зі збору та аналізу даних і до колективної дискусії щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найбільш ефективними засобами ОЕСР. Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік. Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних "правил гри" в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.
51. Структура та повноваження Міжнародного фонду с/г розвитку.
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку — багатобічна фінансова установа, створена в 1977 році за рішенням Всесвітньої продовольчої конференції 1974 року, — вирішує завдання боротьби з голодом і бідністю в сільських районах країн, що розвиваються. Фонд мобілізує ресурси, роблячи можливим для бідних сільських домогосподарств поліпшити своє харчування, збільшити сільськогосподарське виробництво й доходи. У крайній бідності, якої майже завжди супроводжують хронічний голод і недоїдання, перебувають 75 відсотків жителів сільських районів, найчастіше жінок і представників корінних народів.
МФСР надає пряме фінансування у вигляді позик і грантів, залучає додаткові ресурси для реалізації своїх проектів і програм. Умови кредитування варіюються залежно від величини валового національного продукту на душу населення в конкретній країні. МФСР працює з багатьма установами, у тому числі із Всесвітнім банком, регіональними банками розвитку, іншими регіональними кредитно-фінансовими установами й установами Організації Об'єднаних Націй. Багато хто з них спільно фінансують проекти МФСР. МФСР фінансується за рахунок добровільних пожертв від урядів, спеціальних внесків, вступів від погашення виданих кредитів і інвестиційних доходів. У керівний орган МФСР — Раду керуючих, яка скликається щорічно — входять усі держави-члени. Виконавча рада в складі 18 членів і 18 заступників спостерігає за операційною діяльністю Фонду, затверджує надання позик і грантів. Цей фонд має статус спеціалізованої економічної агенції ООН. Створений у 1977 р. Пропозицію про його заснування було висунуто в 1974 р. під час роботи в Римі Всесвітньої продовольчої конференції. Рішення про створення Фонду прийняла 29 сесія Генеральної Асамблеї ООН. У діяльності фонду беруть участь понад 140 країн. Мета МФСР — мобілізувати додаткові кошти на розвиток сільського господарства в економічно відсталих країнах світу. Проекти і програми фонду спрямовуються на задоволення інтересів бідних верств населення. Кошти МФСР надаються на пільгових засадах і мають використовуватися для збільшення обсягів виробництва продовольства, зайнятості та додаткових надходжень для бідних і безземельних фермерів, а також удосконалення систем харчування і розподілу продовольства. Вищий орган МФСР — Рада керівників — складається з представників усіх держав—членів. Рада керівників обирає членів Виконавчої ради. Загальна кількість — 18 осіб. Термін повноважень — 3 роки. Виконавчі служби МФСР очолює президент, який є водночас головою Виконавчої ради. Штаб-квартира розташована в Римі.