55. Структура та повноваження міжнародної організації з торгівлі кавою.

Міжнародна угода з кави була підписана у 1962 р., а потім переукладена у 1968, 1976, 1983, 1994 рр. Учасниками цієї міжнародної організації є 77 держави, у тому числі 45 країн-експорте­рів і 32 країн-імпортерів.

Основними цілями Міжнародної угоди з кави, підписаної у 1994 р., є: сприяння розвитку міжнародного співробітництва в питанні світової торгівлі кавою; забезпечення форуму для проведення міжурядових консультацій і переговорів, спрямованих на досягнення розумного співвідношення між світовими пропозицією і попитом на основі цін, які влаштовують споживачів і вигідні виробникам, що могло б забезпечити довгострокову стабільність між попитом і пропозицією; сприяння розширенню світової торгів­лі кавою через збір, аналіз і надання статистичної інформації і пуб­лікації про ціни на світовому ринку кави; виконання ролі центру щодо збирання, обміну і видання інформації з економічних і технічних питань ринку кави; сприяння розвитку споживання кави; забезпечення споживачам достатніх пропозицій кави за помірними цінами, а виробникам — ринки збуту кави за вигідними цінами.

54. Структура та повноваження Міжнародної організації з торгівлі пшеницею.

Міжнародна угода з пшениці (International Wheat Agreement) укладена у 1971 р. і містить два міжнародно-правові акти - Конвенцію про торгівлю пшеницею (стосується міжнародного співробітництва) і Конвенцію про продовольчу допомогу (охоплює питання доставки зерна країнам, що розвиваються). Попередня Міжнародна угода з пшениці, укладена у 1948 р. низкою країн - продуцентів пшениці, передбачала поділ світового ринку пшениці з метою недопущення перенасичення ринку у врожайні роки (to share the existing world market for wheat rather than for any one of them to glut the market during a highly productive year). Угода виявилася неефективною й учасники почали виходити з неї вже наступного року.

53. Структура та повноваження Організації країн-експортерів нафти (опек).

ОПЕК, чи Організація країн — експортерів нафти (OPEC, The Organization of the Petroleum Exporting Countries) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка багато в чому залежить від доходів від експорту нафти. В ОПЕК на сегодняшний день входят 12 государств: Алжир, Венесуэла, Габон, Индонезия, Иран, Ирак, Катар, Кувейт, Ливия, Нигерия, ОАЭ, Саудовская Аравия.

Основна мета організації — контроль над світовими цінами на нафту. Метою ОПЕК є координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь. Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК. Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку доводиться 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти. Структура ОПЕК состоит из Конференции, комитетов, совета управляющих, секретариата, генерального секретаря и экономической комиссии ОПЕК. Высшим органом ОПЕК является Конференция, состоящая из делегаций (до двух делегатов, советники, наблюдатели), представляющих гсоударства-члены. Обычно делегации возглавляются министрами нефти, добывающей промышленности или энергетики. Заседания проводятся дважды в год, обычнов штаб-квартире в Вене. Конференция определяет основные направления политики ОПЕК, а также принимает решения по бюджету и докладам и рекомендация. Представляемым Советом управляющих. Конференция также избирает президента (пост занимается до следующего заседания), утверждает назначение членов Совета управляющих, назначает председателя и заместителя председателя совета, генерального секретаря, заместителя генерального секретаря и аудитора. Для принятия решений (за исключением процедурных вопросов) необходимо их единогласное одобрение всеми действительными членами.