69. Мвф у с-мі міжнародних кредитних організацій.

МВФ — спеціальне агентство ООН, засноване 39-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН.

МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 28-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи. МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ. Політика і рекомендації фонду по відношенню країн які розвиваються неодноразово піддавалася критиці. Основні функції МФВ: - сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці; - розширення світової торгівлі - Кредитування; - стабілізація грошових обмінних курсів. Офіційні цілі МВФ: 1.«сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»; 2.«сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів; 3.«забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»; 4.надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень; 5.тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу». Специфіка МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Штаб-квартира МВФ знаходиться в місті Вашингтон, США.

68. Вступ України до сот: «за» і «проти».

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації. У Верховної Ради було 5 місяців для ратифікації цієї угоди. У цей же день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов'язань України / 10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ. На сьогоднішній день, надзвичайно важко оцінити позитивний чи негативний ефект від вступу в СОТ, так як для українських підприємств нові експортні можливості повязяні з вступом в СОТ нівелювалися фінансовою кризою.Окрім цого, світова фінансова криза спричинила стрімкий ріст протекціонізму в світі, (що в свою чергу теж спричинило нівелювання для України переваг при вступі в СОТ). Загалом, переваг від членства в СОТ досить багато. В основному вони наступні: Загальні перевага відкритої економіки. Традиційні переваги пов'язані з відкриттям економіки і збільшенням обсягів міжнародної торгівлі переважно випливають з раціональними розміщеннями ресурсів. Специфічні переваги СОТ. Доступ на ринки. Перша і основна перевага членства у СОТ – можливість отримати кращий доступ на ринки у галузях експорту. Принцип режиму найбільшого сприяння застосовується до нових членів і тому існуючі учасники угод не зможуть продовжувати нести дискримінаційну політику щодо країн не членів. Передбачуваність і транспарентність. Членство у СОТ забезпечує передбачуваність, незмінність і транспарентність доступу на ринки. Тарифи що застосовуються до не - членів можуть змінюватись і переглядатись кожен рік. СОТ забороняє таку практику, і збільшує стабільність. Інституційна Реформа. Членство в СОТ вимагає створення ряду державних установ та прийняття ряду законів для провадження торгівельної політики. Такі зміни, в свою чергу, прискорять реформи, підтримають процес лібералізації торгівлі, збільшення прозорості та посилення верховенства права. Недоліком лише є те, що створення таких умов та прийняття певних законів може бути надзвичайно затратним для держави. Часто такі реформи вимагають кваліфікованих спеціалістів та перекваліфікації існуючих працівників – яких важко "втримати" в державному секторі. Механізм Розв'язання Суперечок. Наступною важливою перевагою членства в СОТ є можливість використання Механізму Розв'язання Спорів. Цей Механізм забезпечить "форум" для розв'язання багатьох торгівельних суперечок. Цей механізм Україна зможе застосувати для вирішення спорів з своїми найбільшими торгівельними партнерами – такими як ЄС, США в майбутньому Росія. На сьогоднішній день фактично не існує міжнародного форуму в якому Україна могла б оскаржити дії своїх торгівельних партнерів. Це можливо у їх національних судах та міжнародному арбітражі, однак застосування системи СОТ є найкращим розв'язанням. Система розв'язання спорів СОТ є найпрозорішою та найдоступнішою системою Участь у прийнятті рішень СОТ. Членство у СОТ дає можливість формувати майбутні правила та розвиток світової торгівельної системи. Нові члени зможуть брати участь у міжнародних переговорах і переслідувати свої інтереси та вносити свої корективи у правила СОТ. СОТ надає можливість брати участь у найширшому міжнародному форумі переговорів, правил та напрямків торгівельної політики. Інтеграція з ЄС. Членство у СОТ є передумовою щодо створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС і відповідно – ефективнішою інтеграцією України у ЄС. Підводячи підсумок, можна стверджувати, що членство в СОТ несе багато переваг для України. Основні недоліки пов’язані з необхідністю переходу фінансового та людського капіталу з економічно невигідних та неконкурентноспроможних галузей у нові більш вигідні сфери. Для мінімізації таких негативних наслідків необхідно покращити мобільність ресурсів.

67. СОТ – міжнародна міжурядова організація.

СОТ - це нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, іншими словами - це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.

Членами СОТ є 153 держави, на які припадає понад 95% обігу міжнародної торгівлі. На відміну від ГАТТ, СОТ має юридичний статус. До членства в СОТ ставляться більші вимоги, ніж до членства в ГАТТ. Згідно з третьою статтею Марракєшської угоди, СОТ повинна виконувати чотири функції: - сприяти реалізації угод Уругвайського раунду і будь-яких інших угод, які укладатимуться в межах організації; - служити міжнародним форумом для обговорення питань, тлумачення і застосування угод Уругвайського раунду; - виконувати функції арбітра; - періодично здійснювати збір інформації про торговий режим у країнах-членах з метою перегляду торгової політики. Угода СОТ не входить до структури ГАТТ (1947 року), тому країни можуть стати (або залишитися) договірними сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого боку, країни не можуть стати членами СОТ, поки вони не приєднаються до ГАТТ. Країни можуть також клопотатися перед підготовчим комітетом СОТ про поєднання процесу їхнього приєднання до ГАТТ із процесом приєднання до СОТ. Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами. Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.