92. Поняття спеціальних економічних зон.

СЕЗ — територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим Визначення поняття та класифікація спеціальних (вільних) економічних зон та їх класифікація міститься у відповідних актах законодавства. Відповідно до легального визначення, закріпленого в ГК України (ч. 1 ст. 401), ВЕЗ - це частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України, включаючи й можливість запровадження пільгових митних, податкових, валютно-фінансових та інших умов підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів. Характерними ознаками В(С)ЕЗ є:- територіальна обмеженість ВЕЗ; - строковість ВЕЗ; - юридична підстава запровадження ВЕЗ на певній території - спеціальний закон про конкретну ВЕЗ; - мета створення ВЕЗ - досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань; - спеціальний суб'єктний склад ВЕЗ: обов'язковими учасниками господарських відносин у ВЕЗ є органи управління ВЕЗ та суб'єкти господарювання ВЕЗ, які набувають цього статусу в спеціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог; - спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів господарювання ВЕЗ, що може включати пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва; - здійснення управління ВЕЗ із застосуванням спеціально створених органів. - господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України

91.Джерела міжнародного митного права.

Для всіх галузей міжнародного права, як і для міжнародного права в цілому, одним із найважливіших джерел є міжнародний договір. Не є винятком у цьому і міжнародне митне право. Розглядаючи міжнародні договори як джерела міжнародного митного права, слід зауважити, що вони можуть мати як універсальний, так і регіональний характер. До універсальних багатосторонніх міжнародних договорів слід віднести Конвенцію про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Конвенцію про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р., відому ще як Конвенція Кіото, Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МТД від 14 листопада 1975 р. (Женева) і т.д.

Зазначені Конвенції є різними за змістом, обсягом і регулюють різні питання. Серед джерел міжнародного митного права є також багатосторонні угоди, які укладаються на регіональному рівні між відповідними країнами. Прикладом може бути Угода про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах від 15 квітня 1994 р., яка укладена в рамках СНД. Немало укладається між державами і двосторонніх угод, що стосуються митної справи. З участю України укладено понад 30 угод та договорів з окремих питань митної справи. Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, приймають акти, які є джерелами міжнародного митного права. Крім цього, статутні документи відповідних міжнародних організацій містять окремі норми та принципи, що входять до системи міжнародного митного права.