129. Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс)

ГАТС було підписано під час Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів. ГАТС складається з: -основних принципів, правил, що застосовуються до тих заходів, які впливають на торгівлю послугами, додатки, які визначають правила і принципи для специфічних секторів; - зобов'язань країн щодо лібералізації доступу на їхні ринки іноземним постачальникам послуг в секторах і підсекторах послуг, зазначених у переліках специфічних зобов'язань кожної з країн. ГАТС - це базовий міжнародний договір, на основі якого здійснюється правове регулювання зовнішньої торгівлі послугами. У рамках СОТ послуги зазвичай класифікуються на основі Класифікаційного переліку секторів послуг, що містить дванадцять секторів послуг, один з яких - транспортні послуги. Зобов'язання членів СОТ у рамках ГАТС поділяються на загальні, що мають імперативний характер для всіх членів СОТ, і специфічні, які є предметом переговорів. Основними спільними зобов'язаннями в ГАТС є надання режиму найбільшого сприяння (РНС) послугам і постачальникам послуг країнам-членам СОТ, а також транспарентність національного законодавства, що регулює торгівлю послугами. Специфічні зобов'язання, що приймаються кожним членом СОТ в результаті двосторонніх і багатосторонніх переговорів, стосуються питань доступу на національний ринок послуг та надання послугам і постачальникам послуг країн-членів СОТ національно режиму (НР) (тобто не гіршої, ніж для національних послуг і постачальників послуг) . Разом з тим у ГАТС існує особливість: незважаючи на імперативний характер надання РНБ, член СОТ може робити окремі винятки із РНС, обумовивши їх у своєму так званому Переліку вилучень з режиму найбільшого сприяння. Також можуть мати місце певні обмеження у прийнятих членом СОТ конкретних зобов'язань щодо доступу на ринок і надання НР. Обмеження можуть бути як горизонтальними, що поширюються на всі сектори послуг, в яких прийняті зобов'язання, так і секторальних, тобто зачіпають певний сектор. Ці обмеження також необхідно відобразити в індивідуальному Переліку специфічних зобов'язань держави-члена СОТ. В основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних видів послуг. Генеральна угода з торгівлі послугами поширюється на послуги, що надаються на комерційних засадах як компаніями приватного сектору економіки, так і фірмами, що перебувають у власності уря­дів або контролюються ними. ГАТС не поширюється на послуги стосовно регулювання руху повітряних суден і пов'язаних з цим прав. Послуги, які надаються урядовим агентствам, виведено з-під дії угоди, до них застосовуються положення Угоди про державні замовлення.

128. Правове регулювання обкладання митом товарів та інших предметів.

Під митом взагалі розуміють грошові збори, які стягуються з громадян, установ і організацій за відповідні види послуг. Мито стягується за послуги, пов’язані з діяльністю нотаріату, судових та деяких інших органів, але найбільше воно засто­совується при ввезенні з-за кордону і при вивезенні за кордон товарів та інших предметів. Для регулювання відносин, пов’язаних із оподаткуванням митом товарів та інших предметів, в Україні створена відповідна правова база. Так, 5 лютого 1992 р. було ухвалено Закон України «Про Єдиний митний тариф», а 11 січня 1993 р. — Декрет Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України». Звичайно, з часом до них вносилися відповідні зміни та доповнення, але вони лишаються основними нормативними актами у цій галузі. Закон України «Про Єдиний митний тариф» містить норми, в яких визначаються сутність та види мита, а також регулюються відносини, пов’язані зі звільненням від мита, наданням тарифних пільг та преференцій.

Відповідно до ст. 6 названого вище закону, мито, що стягується митницею, — це податок на товари та інші предмети, які перемішуються через митний кордон України. В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; специфічне, що нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; комбіноване, що поєднує обидва види митного оподаткування. У законодавстві виділяються кілька видів мита. Передусім це ввізне, вивізне і сезонне мито. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети у разі їх вивезення за межі митної території України. На окремі товари та інші предмети може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх установлення. В окремих випадках при ввезенні товарів на митну територію України і вивезенні їх за межі цієї території незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито. Закон України «Про Єдиний митний тариф» передбачає випадки звільнення від сплати мита (ст. 19).

Допускається безмитне вивезення або пільгове митне оподаткування товарів, які ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання в цих зонах; вивозяться зі спеціальних митних зон для споживання за межами митної території України та походять з цих зон; вивозяться із спеціальних митних зон на митну територію України та походять з цих зон.

Розмір пільг, передбачених цією статтею, і порядок їх надання встановлюються Верховною Радою України згідно із законами України про спеціальні митні зони через прийняття окремого закону для кожної з таких зон (ст. 20).