96. Державна митна служба України, законодавство про неї.

З метою організації державного управління митною справою в Україні в 1991 р., як зазначалося, був створений Державний митний комітет України. Зазначений комітет функціонував до 8 лютого 1997 р., коли відповідно до Указу Президента України він був ліквідований і створена Державна митна служба України. Цим же Указом було затверджено Положення про дану службу. Відповідними указами Президента до нього неодноразово вносилися зміни. Останнє ж Положення про Державну митну службу України затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. У ньому визначені завдання, повноваження, структура митної служби та врегульовані інші питання. Згідно з цим Положенням Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність її спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У своїй роботі Держмитслужба керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також положенням про неї. Основними завданнями даної служби є: забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; захист економічних інтересів України; контроль за дотриманням законодавства України про митну справу; використання засобів митно-тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями і т.д. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в нашій державі, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Для регулювання відносин, пов’язаних із оподаткуванням митом товарів та інших предметів, в Україні створена відповідна правова база. Так, 5 лютого 1992 р. було ухвалено Закон України «Про Єдиний митний тариф», а 11 січня 1993 р. — Декрет Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України». Звичайно, з часом до них вносилися відповідні зміни та доповнення, але вони лишаються основними нормативними актами у цій галузі. Закон України «Про Єдиний митний тариф» містить норми, в яких визначаються сутність та види мита, а також регулюються відносини, пов’язані зі звільненням від мита, наданням тарифних пільг та преференцій.

95. Роль Всесвітньої митної організації.

Всесвітня митна організація (ВMО) є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в Брюселі, Бельгії. Членами ВМО є митні адміністрації майже всіх країн світу. Робота ВМО зконцентрована у сфері розробки міжнародних інструментів, конвенцій з питань класифікації товарів, митної вартості, правил походження товарів, митних зборів, безпеки ланцюгу постачання товарів, спрощення процедур міжнародної торгівлі, боротьби з правопорушеннями в митній сфері та незаконним переміщенням контрафактної продукції (захист прав інтелектуальної власності), а також боротьби з корупцією. ВМО приділяє особливу увагу програмам інституціонального розвитку, метою яких є надання підтримки при проведенні реформ та модернізації митних служб. ВМО розробила Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС), а також адмініструє дві Угоди Світової організації торгівлі (СОТ): Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (митна вартість) та Угода про правила визначення країни походження товарів. ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб. Головною метою ВМО є підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходження податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі.