11. Внутрішнє середовище організації.

Це фактори, які контролює сама організація.

12. Методи дослідження внутрішнього середовища організації

Аналітичні м-ди – різноман. відпрац. статистич. систем; Експертні – діагностування грунт. на узагальненні інформації експертами; Лінійне програмування – за допомогою пев. матем. інструментарію визначається найкраща комбінація ресурсів та дій; Динаміч. програмування – розрахунковий метод вирішення проблем управління (проблема (задача) з n-змінними вирішуються як процес прийняття рішень з багатьма кроками; Діагностування: - Експрес-діагностика(…); - ґрунтовна діагностика – показники: стан ліквідності, структура капіталу, оборотність засобів, рентабельність, більш об’єктивна за допомогою балансування моделей, тобто за рахунок агрегатів.

13. Чинники зовнішнього середовища організації.

Пряма дія мікрооточення: Чинники: споживачі, населення, конкуренти, держ. органи, закони, профспілки, природ. умови, постачальники ресурсів. Непряма дія – макрооточення: стан економіки, правове поле, соціокульт. чинники, політ., наук.-техніч. прогрес, соц.-суспл., міжнар. події. Дія (чинник) на о-цію, і відповідна реакція о-ції на цю (ці) дію (дії).

14. Характеристики зовнішнього середовища.

Властивості зовнішнього середовища організації: - Складність (багато інгредієнтів); - Рухомість (постій. міняється); - Невизначеність (обмеженість в інформації про суб’єкти); - Стохастичність процесів; - Взаємозалежність, взаємопов'язаність.

15. Методи дослідження зовнішнього середовища.

1. Зовнішнє спостереження (не існує конкрет. мети, відбувається постій. пошук будь-яких відомостей про загрози або можливості (користь) о-ції (спец. людина)); 2. Цільове спостереження (моніторинг, увага звертається на пев. сферу діяльності, пев. об’єкт…); 3. Неформальний пошук (спосіб, який являє собою актив., цілеспрям., але відносно неупорядков. пошук конкрет. інформації); 4. Формальний пошук (спосіб, який є систематичним здійсненням заздалегідь розробленого плану пошуку конкрет. інформації чи інформації,яка відноситься до визнач. проблеми). Усі чинники внутрішнього та зовнішнього середо­вища існують у постійній взаємодії, взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємопов'язаності.

16. Формування системних уявлень.

Системність як загал. властивість матерії виявляється як: 1. С-сть практич. діяльності (людина) – цілеспрямованість (мета) – алгоритмічність; 2. С-сть пізнавальної діяльності (людина+пізнання) – поділ на частина (аналіз) – об’єднання частин ( синтез) – системний підхід; 3. С-сть навколиш. оточення (природа) – натуральна системність природи (муха-жаба-їжак) – с-сть сусп-ва (політ., економ., культ. етнос) – с-сть взаємодії людини з природою. Система - це цілісна сукупність взаємопов'язаних еле­ментів, яка має певну структуру і взаємодіє із зовнішнім середовищем в інтересах досягнення мети. Стан системи - упорядкована безліч істотних властивостей, які вона має у пев. момент часу. Властивості системи - сукупність параметрів, які визнача­ють поведінку системи. Поведінка системи - реальна або потенційна дія системи. Дія - подія, що відбувається із системою і яка викликана іншою подією. Подія - зміна хоча б однієї властивості системи.