7. Еволюція теоретичних концепцій організації

Теоретичні концепції організації, які визначають її сут­ність, роль та основні критерії, що використовуються для оцінювання ефективності діяльності різноманітних організа­ційних структур, постійно еволюціонують. Основою відповідних організаційних теорій є моделі організацій: 1. Механістична модель (Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Вебер) - Механістичний підхід: організація - машина. Розробка універсальних принципів організації праці га управління; 2. Природна організація (Т. Парсонс, Р Мертон, А. Етціоні) - Функціональні організації розглядаються як об'єктивний процес самовдоскона­лення, в якому присутній, але не домі­нує суб'єктивний початок. Мета є тільки однією з підстав функціонування орга­нівації; 3. Організація – община (Е. Мейо) - Головними регуляторами функціону­вання є норми поведінки, які прийняті в організації; 4. Соціотехнічна м. (А. Райс, Е. Трісті) - Ґрунтується на залежності внутрішньо групових зв'язків від технології вироб­ництва; 5. Інтеракціоністична м. (Ч. Бернард) - Організація - це система тривалих взає­модій між її членами, які вносять в орга­нізацію власні очікування і цінності; 6. Кібернетична м. (С. Бір, Д. Форрестер. С.Янг) - Побудова повної математичної моделі структури організації з урахуванням безлічі зворотних зв'язків; 7. Інституціональна (Д. Норт) - Форми і поведінка організації визнача­ються зазвичай традиціями, нормами; 8. Конфліктна м. (Р. Холл) - Організація має безліч суперечливих ці­лей і діє в умовах суперечливих інтере­сів різних членів організації або її груп; 9. Процесна м. (0. Богданов) - Суспільство розглядається як безпе­рервний процес поєднань (асоціацій та роз'єднань (дисоціацій). Суспільство не має сталої структури; 10. Органічна м. (Т. Берне, Д. Сталкєр) - Суспільство порівнюється з живим організмом, у якому всі частини взає­мозалежні. Виникла як протилежність бюрократичній, що перестала відпові­дати гнучким умовам ринку; 11. Проблемна м. (В. Франчук) - Проблеми організації розглядаються не як перешкоди або вади в її розвитку, а як виявлення природних потреб і мож­ливостей їх реалізації.

8. Основні моделі організацій

Органічний підхід (органічна модель) передбачає само­регуляцію, що дозволяє зберігати відносно постійними властивості й функції організації за мінливим зовнішнім середовищем. Властивості органічної моделі організації: - В організації відсутній функціональний поділ праці, жорсткий поділ цілей, індивідуальні завдання і сфери відповідальності - вони постійно змінюються; - Руйнується ієрархія, домінують горизонтальні комунікації і неформальні зв'язки; - Управління конкретними завданнями може здійснюватися будь-яким рівнем і підрозділом організації; - Регламентація робіт низька, домінує ініціатива, імпровізація, але не планування ; - Розвиток особистих властивостей працівників, їх творчого потенціалу - є запорукою ефективності організації; - Можливостями керуються більш ніж обмеженнями; - Заохочуються сумніви і суперечності, але не сліпа віра і безконфліктність; - У процесі прийняття рішень домінують переконання, а не влада; - Розподіл обов'язків обумовлюється не посадою, а характером проблеми; - Працівникам надається свобода дій за збільшенням відпові­дальності. Проблемна організація - складний соціальний організм, суб'єкт, здатний виявляти і вирішувати свої проблеми. Тому організація зберігається у часі і просторі.

Проблемна організація є гнучкою, здатною до змін на підґрунті природної особливості виявляти і задовольняти свої потреби, які усвідомлюються як проблеми. Властивості проблемної організації: -

Основною властивістю організації є не цілеспрямованість, а сталість, збереження цілісності й життєздатності за зовніш­німи та внутрішніми збуреннями, цілеспрямованість має допо­міжну роль

Організація є соціальним суб'єктом, який усвідомлює власну цілісність і здатній сприймати збурення зовнішнього і внут­рішнього середовищ як проблеми, реагуючи на них розум­ними діями; - Проблеми організації є не перешкодами досягнення мети, а виявленням природних потреб і можливостей - (основні: потреби збереження і розвитку); - Цілі організації визначаються в залежності від проблем, які виникають, а не проблеми визначаються в залежності від характеру цілей; організації, які пов'язані з визначенням і ви­рішенням проблем організації, належать до функцій управ­ління і повинні розглядатися як класичні функції управління (планування, організація, мотивація, контроль); - Структура організації визначається характером проблем; під час визначення і вирішення проблем організація визначає для себе цілі, планує діяльність, змінює структуру, у т. ч. створює штучні цільові організаційні системи; - Організація складається людьми, усвідомлюють себе часткою цілісного організму і діють за його правилами, нормами, принципами, тобто визнають обмеження, які визначають взаємодію людей; - Організація виконує функції управління своїми проблемами, а її члени повинні вміти передбачувати і сортувати проблеми, аналізувати їх, готувати і реалізовувати відповідні рішення. Проблемна модель є альтернативою цільовим моделям, в яких мета є чинником утворення систем. Перевага: проблемна модель є більш повною і загальною. Вона розповсюджується як на штучні, так і на природні організації, доповнює, розширює цільову модель. Проблемну модель можна розглядати як підґрунтя для створення і вдосконалення організацій сучасним менедж­ментом.