
- •1. Система наук про організацію
- •2. Закони організації
- •3. Принципи організації
- •4. Етапи розвитку організації
- •5. Збереження рівноваги організації та її цілісності
- •6. Організаційні теорії
- •7. Еволюція теоретичних концепцій організації
- •8. Основні моделі організацій
- •9. Сучасна організаційна парадигма
- •10. Сутність поняття організації
- •11. Внутрішнє середовище організації.
- •12. Методи дослідження внутрішнього середовища організації
- •13. Чинники зовнішнього середовища організації.
- •14. Характеристики зовнішнього середовища.
- •15. Методи дослідження зовнішнього середовища.
- •16. Формування системних уявлень.
- •17. Системний підхід ( погляд).
- •18. Будова систем.
- •19. Соціальна організація
- •20. Організаційний порядок
- •21. Організаційна діяльність.
- •22. Принципи управління.
- •23. Оптимізація управління.
- •24. Методи управління.
- •25. Природно-наукові засади синергетики
- •26.Синергетична концепція самоорганізації.
- •27. Гнучкість організації
- •28. Збалансованість організації
- •29. Організаційна форма управління (офу)
- •30. Види ос. Порівняння адаптивних та традиційних форм управ.
- •31. Методологія проектування організаційних форм управління
- •32. Технологія проектування організацій. Форм управління.
- •33. Ефективність організаційних форм управління
- •34. Коефіцієнти ефективності організаційної структури управління
- •35. Зміст понять «культура» і «організаційна культура»
- •36. Компоненти організ. Культури. Детермінанти.
- •37. Моделі організаційної культури
- •38. Орг. Культур поділ..
- •39. Порівняння япон. Та європей. Менталітету
- •40. Типологія орг. К-р.
- •41. Сучасна українська організаційна культура
29. Організаційна форма управління (офу)
Поняття «організаційна форма управління» (ОФУ) використовується для визначення організаційних структур, створених для здійснення певної цільової діяльності організаційним утворенням для досягнення визначеної мети. Структура - організаційна характеристика системи, що уявляє собою сукупність сталих, утворюючих систему зв'язків і відносин, які забезпечують стабільність та рівновагу системи, взаємодію, підпорядкованість та пропорційність складових. Організаційна структура управління (ОСУ) - це склад, взаємозв'язок і упорядкованість самостійних управлінських підрозділів і окремих посад, які виконують функції управління. Елементи ОС: - Ланка управління - відокремлений підрозділ з точно визначеними функціями; - зв’язки безпосеред. взаємодії (забезпечують формування в системі нових систем, властивостей, які відсутні). Зв’язки поділ.: 1. Горизонтал. – коопіюваня та координування рівноправних ланок, сприяють ефективній взаємодії ланок одного рівня; 2. Вертикал з. – ієрархіч. з.: керівництва та підпорядкування, створ. коли існує кілька рівнів управ., а також є каналами передачі розпоряджень; 3. Лінійні – з-ки підпорядкування за всіма питаннями, передбач., що керівник реалізує владні повноваження та здійс. пряме одноосібне керівництво підлеглими; 4. Функціонал. з. – підпорядкування в межах реалізації пев. функцій управління можуть виконувати дорадчі, інформацій., рекомендац. функції; 5. Інваріантні – з., які можуть залишатися практич. незмін. за будь-якими умовами, які можуть бути обумовленими сутнісними характеристиками системи, її цільовою орієнтацією, функціонал. призначенням; 6. Варіабельні – з-ки, які за зміною ситуації змінюють свої характеристики, зміна змістовної насиченості, перехід зв’язків з однієї класифікаційної групи до іншої. Відносини між ланками управління підтримуються завдяки зв'язкам, взаємовідносинам, комунікаціям. Організаційне проектування - це процес вибору організаційної структури, яка найкраще відповідає цілям і завданням організації, а також зовнішнім та внутрішнім чинникам, що на неї впливають. Вимоги до організац. структур: - Адаптивність (здат. ОС пристос. до змін зовніш. с.); - Гнучкість (здат. реагувати на зміни попиту); - Адекватність (постійна відповідність ОС параметрам керованої системи); - Спеціалізація (функціонал. залежність структур підрозділів обмеження та конкретизація сфер діяльності керуючих ланок); - Оптимальність (налагодження раціонал. зв’язків між рівнями та ланками); - Оперативність (не допущення незворотніх змін у керованій системі при прийняті рішень); - Надійність (гарантійна достовірність передачі інформації); - Економність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям о-ції); - Простота (легкість розуміння і пристосування до пев. організацій. форми управління та участі персоналу в реалізації місії та досяг. мети о-ції
30. Види ос. Порівняння адаптивних та традиційних форм управ.
Структури о-ції поділ. : 1. За змістом та функціонал. призначенням: - Технологіч. (сукуп. зв’язків технолог. процесу операцій. діяльності; - організ. – управлін. (сукуп. зв’язків, що забезпеч. підпорядкованість, координування та регулювання діяльності о-ції з реалізації місії та досяг. цілей; - економ. – сукуп. відносин економ. взаємодії окремих членів о-ції; - соц.-психог. – сукуп. зв’язків, які встанов. соц. статус членів о-ції, психологіч. відносини між людьми. Принципи структуризації: первинність місії, цілей, комплексу функцій; визначення мети; пріоритет функцій над складом ланок; пріоритет об’єкту над суб’єктом; становище в зовніш. с.; адаптивність; повна координація; мінімум складності. Порівняння форм управління: Традицій. (бюрократич.) – добре зарекомендували себе у традицій. незмін. умовах; Адаптив. – більш пристос. до роботи у нестабільних умовах, коли проблеми, які виник., і необхідні дії неможливо розкласти на елементи і розподілити між окремими фахівцями. Т. – проблеми і завдання, з якими стикається о-ція, розподіл. на знач. к-сть дрібних завдань, що доручаються для виконання окремим підрозділам, фахівцям; А. – співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із загал. стану фірми Т. – кожний підрозділ вирішує своє завдання уособлено від завдань о-ції. Т. – права і обов’язки кожного фахівця ретельно, жорстко визначені і не змінюються; А. – Значна частина обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов. Т. – тільки вище керівництво визначає, наскільки завдання, які вирішуються підрозділами, відповідають цілям о-ції. Т. – зв’язки між підрозділами, що належать до одного рівня організацій. структури, здійс. через вище керівництво; А. – працівники взаємодіють як по вертикалі, так і по горизонталі, система не забороняє діяти, обминаючи ієрархіч. ступені управління. Т. – заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна; А. – заохочується ініціатива, творчий підхід до справи.