27. Гнучкість організації

Види гнучкості о-ції: 1. Г. о-ції як процесу – здат. до оператив. змін: - г. орієнтації (Зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних; перегляд завдань, корегування складу і змісту функцій, зміна спрямованості у випадках відхилення від визначених орієнтирів), - г. реалізації – здатність процесу до змін (форм і способів реалізації, складу і послідовності стадій, параметрів (тривалість, інтервали між стадіями, швидкість, інтенсивність)); 2. Г. о-ції як системи (здатність системи нормативно або адаптивно змін. свій стан або поведінку в межах, обумовленими критичними значеннями параметрів внаслідок пев. дії); 3. Виробнича (технолог.) гнучкість. «Гнучкість»» - близька до керованості. Гнучкість забезпечується: - Принципами побудови організаційної структури; - Виробничою (технологічною) гнучкістю; - Сучасними засобами комунікації; - Характером виробничих відносин, у тому числі: стиль керівництва, організаційна культура, соціально-психологічний клімат, існування неформальних груп; - Рівнем кваліфікації і можливістю навчання праців­ників. Г. процесу забезпечує: - можливість дії механізму саморегуляції, самокерування процесу (за необхідністю можуть бути змінені відповід. його характеристики); - більшу узгодженість між собою окремих стадій процесу (може бути змінена орієнтація відповідно стадій). Г. процесу обумовлена: - підвищення рівня його керованістю гнучкістю системи, яка забезпеч. цей процес; - інформативність процесу; - сприйнятливістю процесу до дій з боку суб’єкта управління. Система (о-ція) є адаптивною, якщо за зміною стану зовніш. середовища і (або) її внутр.стану, за яким зменш. ефективність системи, вона реагує зміною власного стану і (або) стану зовніш. середовища, таким чином, щоб збільш. свою ефективність. Види адаптування: - А. один до одного елементів зовніш. с. (реакція системи на зовніш. зміни (збурення) шляхом модифікації зовніш. с.); - А. системи до зовніш. с. (реакція системи на зовніш. зміни (збурення) шляхом модифікації себе); - А. зовніш. с. до системи (реакція системи на внутріш. зміни (збурення) шляхом модифікації зовніш. с.); - А. системи самої до себе (реакція системи на внутріш. зміни (збурення) шляхом модифікації самої себе). Важливик компонентом А. є навчання, тобто здатність підвищ. свою ефективність за незмінних умов. Здатні навчатися тільки системі пошуку цілі й системі більш високого рівня.

28. Збалансованість організації

Важливою властивістю організації вважається її збалан­сованість та стійкість. Вони виникають внаслідок здатності організації до самопідтримки й саморегуляції, що обумовлено розвитком і вдосконаленням соціальних функцій. Стійкість системи - це її здатність повертатися до рівноважного стану та зберігати цілісність після дії внут­рішніх і зовнішніх збурень. Стійкість - явище динамічне (динамічна рівновага, адаптування). Стійкість організації - це її рівноважний (рухомий) стан, що передбачає адаптавність (із збереженням незмінними ряду її структур протягом певного часу) до зовнішніх змін, а також здатність зберігати ефективність за змінами зовнішнього середовища. Статична стійкість організації забезпечується зусил­лями, які спрямовані на утримання її рівноважного стану шляхом придушення будь-яких збурень. Динамічна стійкість організації допускає її коливання стосовно рівноважного стану. Динамічна стійкість організації формує її збалансова ний розвиток. Збалансований розвиток організації характеризується її здатністю адекватно реагувати на нинішні і можливі майбутні виклики зовнішнього середовища. Типи динамічної стійкості: - Зовнішній - досягається зовнішнім впливом (державою); - Внутрішній - визначається своєчасним реагуванням на зміни зовнішнього середовища; - Спадковий - досягається шляхом «спадкового управління»: формування, збереження, розвиток внутрішнього потенціалу. Збалансованість організації забезпечує її внутрішню та спадкову стійкість й цілісність. Забезпечення стійкості та збалансованості організації викликає необхідність управління змінами.