24. Методи управління.

Ефективним методом моніторингу поведінки об’єкта є метод. дуалістичного управління, за якого на об’єкт поряд з командами управління подаються спец. сигнали тестування, реакція на які заздалегідь визначена. Детермінований метод управління (Переваги: простота і ефективність в умовах ста­лого становища зовнішнього середовища. Найбільш роз­повсюджений в організаціях бюрократичного типу. Недоліки: жорсткість, неможливість перебудови за .змінами, зовнішнього середовища, які можуть призвести суперечки між планом і метою функціон. організації). Програмно-цільовий м. (Відбуваються пев. якісні зміни; більш враховує альтернатив. поведінку; відбувається поступовий розвиток. Головним критерієм є мета. Розвинутий механізм зворот­ного зв'язку забезпечує корегування поведінки системи і програми (плану) для досягнення мети оптимальним шляхом за змінами чинників зовнішнього та внутрішнього середовища.Механізм зворотного зв'язку має дві петлі: Перша забезпечує корегування поведінки системи при відхиленні її від плану, за умовою відсутності суперечності плану меті; Друга спрямована на зміну плану, якщо він у процесі функціонування організації буде суперечить її меті. Механізм зворотного зв'язку сприяє синергітичним тенденціям в організації, орієнтуючи її на саморозвиток. Метод здебільше притаманний організаціям органічного типу. Він складний в реалізації, інформаційноємний та припускає існування нестандартних організаційних структур.). Ціннісно-орієнтований м. ( За цим методом механізм зворотного зв'язку має три петлі. Тому, можливі зміни: поведінки системи; плану; мети. Визначальним чинником є система цінностей. Вона є підґрунтям визначення мети і глобальним критерієм. Цей метод містить два попередніх: відбувається якісний розвиток: детермінований метод—► програмно-цільовий метод —► ціннісно-орієнтований метод. Логіка розвитку грунтується на розвитку механізму зворотного зв'язку і на можливості зміни критеріїв: план —► мета —► система цінностей. Цей метод можливо розглядати як модель узагальненої концепції сучасного управління.

25. Природно-наукові засади синергетики

Вважається, шо самоорганізація є ґрунтовним процесом природи. Його головною особливістю є антиентропійна спрямованість. (Ентропія - міра безпорядку, безладдя). Антиентропія спрямована на зменшення безладдя (ентропії). Поняття «самоорганізація» використовується для визна­чення природних антиентропійних процесів упорядку­вання, які мають іншу природу, ніж процес рівноважної організації. Самоорганізація передбачає природні зміни стану. Синергетика (спільна, кооперативна дія) - когерентна (узгоджена) самоорганізація - розглядається як сучасна парадигма, яка характеризується такими клю­човими ідеями: не лінійність, самоорганізація, відкриті системи. Синергетика - науковий напрям, який вивчає процеси створення і колективних взаємодій об'єктів (елементів, підсистем), які: - відбуваються у відкритих системах за не рівноваж­ними умовами; - супроводжуються активним обміном речовини та енергією з системою і системи з навколишнім сере­довищем; - характеризуються довільністю (відсутністю жорсткої детермінації зовні) поведінки об'єктів (підсистем), яка поєднується з їх взаємоспівдією; - мають за результат упорядкування самоорганізацію, зменшення ентропії, еволюцію систем тощо. Синергетика – грунт. на ідеях цілісності світу й наук. знанні про нього, спільності закономірностей розвитку об’єктів всіх рівнів матріал. і дух. о-цій, не лінійності (багатоваріантності й необоротності), глибинному взаємозв’язку, хаосу й порядку (випадковості й необхідності). Вона показує нам новий образ світу, який є складноорганізованим і відкритим. С. вивч. відкриті (такі, що обмінюються речовиною, енергією та інформацією із зовніш. світом, мають джерела та стани), нелінійні системи. Предметом С. є механізми самоорганізації, тобто механізми довільного виникнення, відносно сталого існування і саморегулювання макроекономіч. упорядков. структур. В синергетич. о-ціях часто використ.: - Аттрактори (притягати) – відносно сталий стан системи, який якби притягує безліч траєкторій системи, які визначаються різними початковими умовами; - Біфуркація (роздвоєння). Точка б. – т. розгалуження, шляхів еволюції системи (саме неліній. системам притаман. б.); - Фрактал (дроблений, зламаний) – об’єкти, які мають властивості самоподібності; - Детермінований хаос – випадковість (флуктуація), як творчий конструктивний початок, здатний грати роль механізму, що виводить систему на ат трактор, внутр. тенденцію її о-ції. Неліній. середовище саме себе організовує, проте необхід. хаос, який є ініціатором, є спусковим механізмом цього процесу. Коеф. синергії: Кс=Ес/∑Еі, де Ес – пов. ефект системи з виявленою синергією; Еі – ефект, що забезпеч. і-тим компонентом системи (об’єднання 2-ох фірм). Підсумкова синергія визначається з урахуванням: - очікуваної величини синергії; - неминучих негативних моментів і відповідну цим втратам величину негерії. Підсумковий ефект: Кn=Кс+ Кn-1