21. Інтегральна соціологія п.Сорокіна

Дослідники вважають, що творчість Сорокіна - якісно новий етап у розвитку соціологічної науки, який можна порівняти з революцією Коперніка у галузі природознавства. Його інтегральна (від лат. integer - цілий) об'єднуюча соціологія охоплює всі соціологічні аспекти культури в ЇЇ найширшому вияві.

Суспільство Сорокін визначає як сукупність людей, які перебувають у процесі спілкування і взаємодіють в одному соціокультурному просторі. Взаємодія, згідно з його вченням, - це найпростіша модель соціального явища, її елементами виступають індивіди, акти (дії) і провідники спілкування (символи інтеракції), тобто мова, писемність, музика, мистецтво, гроші тощо. Все суспільне життя і всі соціальні процеси, на його думку, можуть розглядатися як явища й процеси взаємодії двох або більше індивідів. І навпаки, комбінація різних індивідуальних чи групових взаємодій може відтворити будь-який, навіть найскладніший суспільний процес, соціальну подію, починаючи від захоплення танго і закінчуючи світовою війною та революцією.

Сорокін вирізняє різні типи взаємодії і формулює завдання соціології: вона повинна досліджувати соціальні явища, які можна спостерігати, тобто поведінку людей, які взаємодіють і живуть у середовищі "собі подібних".

Окремими проблемами для соціології, у розробку яких Сорокін вносить свою вагому лепту, є:

проблема реформ і революцій, у розв'язанні якої Сорокін займає позиції поступового реформування суспільства;

проблема соціальної рівності, яку він відмовляється розуміти абстрактно чи в дусі марксизму;

проблема соціальної стратифікації (від лат. stratum - прошарок); згідно з Сорокіним, суспільство поділяється не на класи-антагоністи, а на страти, групи, які складають різноманітну соціальну структуру суспільства;

проблема соціальної мобільності (від лат. mobilis - рухомий), яку Сорокін розв'язує через визнання рухомості меж страт та можливості людей вільно пересуватися з однієї страти до іншої, по вертикалі (з нижчої страти до вищої чи навпаки) та по горизонталі (з одної страти до іншої, розташованої поруч); відкрите демократичне суспільство з рівними правами і шансами для всіх громадян це суспільство інтенсивної соціальної мобільності; його гаслом згодом стає вислів: "У США і швець може стати президентом".

22. Особливості формування та розвитку соціологічної думки в Україні

варто виділити такі етапи в формуванні соціологічної думки на Україні:

- перший етап – протосоціологічний, найтриваліший в часі. Він розпочинається з княжої доби (ІХ-ХІІІ ст.) і завершується в кінці ХVІст. Це етап поступового виникнення соціального знання та ідей, елементів наукових поглядів на суспільство, державу, людину, релігію. На мою думку цей етап був одним з найважливіших, адже він заклав в наш народ ознаки народності, основи єдності, державності, релігійну основу буття народу;

- другий етап – розпочинається з кінця ХVІ ст. і продовжується практично до початку ХІХ ст. Він пов’язаний з посиленням самосвідомості народу, початком наукового ґрунтування державності нашого народу, протистояння іноземним загарбникам, боротьби проти знищення народу як такого у кріпацькому ярмі, Активний розвиток наукової діяльності.

- третій етап пов‘язується з введенням живої української мови в літературу, появою суспільно-політичних рухів проти існуючого ладу. Із виникненням на Заході соціології як окремої науки, ознайомлення з якого породжує в українських мислителів цього періоду певні способи бачення й моделі пізнавальної соціальної реальності, нові підходи і способи аналізу соціальних явищ і процесів. На цьому етапі відбувається становлення вітчизняної академічної соціології, її інституціоналізація;

- четвертий етап охоплює період з 20-х до 60-х р. ХХ ст. Він характеризується, з одного боку, майже безплідністю соціологічних студій в межах марксисткою теорії, а з другого значним поневоленням в 20-30-х р. наукової педагогічної діяльності українських соціологів, які опинились не за своєю волею в еміграції, знаходились під впливом західної соціології;

- п‘ятий етап, сучасний розвитку української соціології бере початок з 60-х р. ХХ ст. – періоду політичної відлиги, коли соціологія починає відроджуватись, спочатку у вигляді конкретно-соціологічних досліджень, з кінця 80-х р. як самостійна наука.

Отже, формування української соціологічної думки відбувалось поступово дуже повільно і дуже сильно відрізняється від формування соціологічної думки народів Європи. Усвідомлення своєї національності зростало на теренах неволі, кріпацтва, приниження народу. Шлях до розвитку на сучасному етапі продовжувався ще з часів Київської Русі і политий кров’ю наших пращурів.

23.

24. соціальне вчення Г. Сковороди Особливість творчої поведінки Григорія Сковороди (яка потім відбилася і на характері його філософського вчення) полягала в тому, що при негативному відношенні до світу, що грузнув в користолюбстві, він обрав таку позитивну форму боротьби зі злом, при якій центр тягаря з області критики політичних відносин в суспільстві був переміщений в сферу освіти, культури та моралі.

Причому його власний образ життя повністю співпадав з тим вченням, яке він сам проповідував.

Що стосується вчення про людину, то Сковорода прославляє людину "малих бажань" і обмежені матеріальні потреби. Вже в байках звучить один з його головних філософських принципів. Його суть складається у визнанні законними і природними тільки тих потреб і прагнень людини, які відповідають природній, а не соціальній відмінності людей.

Формально філософська система Сковороди укладається в один рядок. Основа цієї системи полягає в існуванні "двох натур" і "трьох світів". Розшифровка існування "двох натур" слідує безпосередньо з трактату "Про Бога": "…Весь світ складається з двох натур: одна - видима, друга - невидима. Видима натура зветься твар, а невидима - Бог. . у стародавніх [людей] Бог звався “розум всесвітній”. Йому в них були різні імена: натура, буття речей, вічність, час, доля, необхідність, фортуна та ін. А в християн найвідоміші йому імена такі: дух, Господь, цар, отець, розум, істина. . Що ж до видимої натури, то їй також не одне ім'я, наприклад: речовина чи матерія, земля, плоть, тінь та ін. …".

25.