44. Революція 1848 р. У Франції. Проголошення республіки (другої). Конституція 1848р.

У 1847 р. європейські країни охопила циклічна економічна криза, майже половина промислових підприємств Франції була закрита, безробіття призвело до різкого зниження заробітної плати працюючих (до 30-50 відсотків від докризового рівня). Буржуазія вимагала від уряду Гізо активніших заходів по подоланню кризи.

25 лютого Франція була проголошена республікою. Того ж дня уряд погодився на видання декрету про право на працю. 28 лютого була сформована урядова комісія праці (робітники вимагали «міністерства»). Коштів у своєму розпорядженні ця комісія не мала. Під тиском пролетаріату уряд відновив свободу слова і друку, амністував політичних в'язнів, ввів десятигодинний робочий день тощо.

Водночас були не лише збережені, але й збільшені усі податки, що існували в період липневої монархії Луї-Філіппа. 16 квітня 1848 р. на Марсовому полі відбулася 100-тисячна демонстрація під гаслом знищення експлуатації людини людиною. Проти демонстрантів були кинуті війська і національна гвардія, однак вони так і не насмілилися відкрити вогонь.

23 квітня відбулися вибори до Установчих зборів. Було сформовано новий уряд - Комісію виконавчої влади, до складу якої робітничі лідери Блан і Альбер уже не увійшли. 15 травня 1848 р. 150 тис. паризьких робітників організували свою демонстрацію, в ході якої проголосили розпуск Установчих зборів і початок формування нового уряду за участю Бланкі, Барбеса, Распай-ля, Луї Блана, Альбера. Урядові війська зуміли цю демонстрацію розігнати, т. зв. Люксембурзька комісія була розпущена, почалася чистка державного апарату лівих.

Буржуазія розуміла, якого «джина було випущено з пляшки» в ході антимонархічної революції у лютому 1848 р. Найбільшу небезпеку для неї становили тисячні маси робітників, зайнятих у Національних майстернях. 23 червня розпочалося робітниче повстання, у місті було зведено 600 барикад. Повсталі вимагали розпуску Установчих зборів, суду над членами уряду, виконання декрету про право на працю, виведення військ з Парижа тощо. Установчі збори передали усю повноту влади до рук військового міністра Кавеньяка. Під його керівництвом армія 26 червня розправилася з повсталими.

12 листопада 1848 р. була прийнята нова Конституція, яка проголошувала у Франції буржуазну республіку. Девізом цієї т. зв. Другої республіки стало: «Сім'я, праця, власність і суспільний порядок». Недоторканними залишалися стара організація управління, включаючи і місцеве - муніципалітети, суд та армія. Законодавча влада передавалася однопалатним Національним зборам (750 депутатів). Виборче право надавалося чоловікам з 21 року, ценз осідлості становив 6 місяців.

Виконавчу владу очолював Президент республіки (ст. 43). Йому було надане право ведення переговорів з іншими державами, оголошення війни і укладення миру, призначення і зміщення міністрів та вищого командного складу армії тощо. Призначення суддів і прокурорів також потрапило до президентських прерогатив. Республіканський уряд навесні 1848 р. не лише не зменшив колишні податки, але й підвищив їх, зокрема і на земельну власність. Тим самим дрібних землевласників-селян підштовхнули до висновку, що республіка нічим не краща за монархію Бурбонів чи Орлеанів.

Установчі збори поступилися місцем обраним на основі Конституції Законодавчим зборам. Законодавчі збори стали ареною політичної боротьби двох полярних політичних течій - республіканської і монархічної. 11 червня 1849 р. Ледрю-Роллен від імені лівих республіканців виніс на обговорення Зборів пропозицію про віддання під суд президента та усіх членів уряду за порушення Конституції (йшлося про використання збройних сил республіки для боротьби проти свободи і незалежності інших народів).

Зайве говорити, що ця пропозиція була відкинута більшістю голосів. 13 червня ліві республіканці спробували влаштувати демонстрацію в Парижі, виступи в Тулузі, Страсбурзі та інших містах країни. Цей заколот був придушений силою зброї.