Виконав
Студент 6-Б курсу
ННІ історії і філософії Чмир
В.А.
Лекція №10 Тема: «Науково-довідковий апарат документальних публікацій»
Складові науково-довідкового апарату документальних публікацій: передмова, примітки, коментарії, покажчики, хроніка, карти, плани, схеми, діаграми, додатки, бібліографія, список скорочень та ін.
Археографічна передмова до збірника документів складова науково-довідкового апарату документальної публікації з відомостями про джерельну базу, критерії відбору, виявлення та археографічне оформлення документів.
Покажчики можуть бути самостійними архівними довідниками або елементом довідкового апарату до них. Вони значно підвищують інформаційну цінність описів, каталогів, оглядів, путівників; містять додаткові відомості про документи (їх склад, історію фондів і фондоутворювачів) і полегшують користування довідниками, допомагаючи швидко отримати всі наявні у довіднику відомості про документи. Покажчики, що є самостійними архівними довідниками, складаються до описів (документів) одного фонду або сукупності їх. Покажчик до архівного довідника – перелік предметів (ключових слів), які зустрічаються у довіднику, з необхідними поясненнями і посиланнями складають для прискорення пошуку інформації за аспектами, що не співпадають з групуванням основного тексту довідника. Орієнтуючи в інформації документів, які увійшли до архівного довідника, покажчики дають уявлення і про зміст певного комплексу. Покажчики можуть бути іменними, географічними, предметними або хронологічними. Залежно від змісту архівного довідника до нього може складатися один або декілька покажчиків.
Основним елементом покажчика є рубрика, що включає предметне поняття і пошукові дані. Предметними поняттями у покажчику можуть бути імена осіб, географічні назви, назви предметів, явищ, подій. Іменний покажчик включає прізвища, імена псевдоніми, прізвиська. Предметами рубрик у географічному покажчику є назви держав, адміністративно-територіальний одиниць, морів, річок тощо. Предметний покажчик може загальним і включати предметні поняття різного характеру, а також спеціальним і складатися з однорідних предметних поняті (покажчик видів документів, авторський і установ, структурний галузевий і ін.). До складу рубрики предметного покажчика входять позначення наукових понять, історичних фактів, подій, явні назви установ, організацій; підприємств та ін. У хронологічному покажчику дати подій або дати документів подають у хронологічному порядку.
Бібліографія як невід’ємна частина науково-довідкового апарату: структура, значення.
Щорічно в світі виходить до 3 млн. статей в 35 тис. науково-технічних журналів, понад 150 тис. нових наукових книг. Таке явище, яке стало помітним в останні десятиліття, називають іноді «інформаційним вибухом». Крім того, за останні століття накопичено величезну кількість книг, брошур, журналів, газет, та інших видів друкованої продукції та рукописних матеріалів, що відображають розвиток науки, техніки, культури.
Від того, як це швидко примножує багатства зберігається і використовується, залежить подальший прогрес. Як же таке багатство використовувати? Адже буквально з кожного питання сьогодні вже є маса джерел і з кожним днем їх стає все більше і більше – друкарський верстат світової цивілізації не тільки не втомив, а й набирає все більшої сили.
Тут на допомогу приходить бібліографія. Бібліографія – слово грецьке і в буквальному перекладі означає книгоописання. Але переклад терміна не дозволяє з’ясувати його значення і зміст. Необхідно точно представляти істотні ознаки бібліографії, тобто знати її визначення.
За визначенням стандарту: бібліографічна діяльність – це сукупність процесів роботи з підготовки та доведення інформації про твори друку до читачів; бібліографічна продукція – це сукупність бібліографічних посібників як результат бібліографічної діяльності; бібліографознавство – наукова дисципліна, яка вивчає і розробляє питання теорії та історії бібліографії, методики організації бібліографічної діяльності.
Види і структура бібліографії.
Відповідно до основними суспільними функціями виділяються види бібліографії, що відображають її призначення. До числа основних видів відносять національну (державну), науково-допоміжну, рекомендаційну, галузеву, краєзнавчу (регіональну), видавничо-книготорговельної бібліографію та бібліографію бібліографії.
Національна бібліографія у відповідності з міжнародними та вітчизнянимитермінологічними стандартами трактують
як інформаційну інфраструктуру, яка забезпечує підготовку, розповсюдження та використання універсальної бібліографічної інформації про документи будь-якої країни (нації). Державну бібліографію визначають як інформаційну структуру у функції якої входить підготовка, поширення та використання універсальної бібліографічної інформації про документи, випущених на території країни (держави) на основі державної реєстрації самих документів. При цьому використовують державно-територіальне охоплення документів. Основоположна, базова роль державної бібліографії визначається тим, що саме на цьому рівні ведеться первинне аналітико-синтетичне обробка всього документального потоку, який потім відбивається у державній бібліографічної інформації, що накопичується на основі єдиних методичних принципів. Ця система вищого рівня, орієнтована на задоволення потреб суспільства в цілому. Державна бібліографія є джерелом науково-допоміжного та рекомендаційної бібліографії, базою бібліографічної роботи бібліотек та інформаційних установ.
Науково-допоміжна і професійно-виробнича бібліографія сприяє наукової та виробничої діяльності фахівців у відповідності з їх професійними потребами. Особливу увагу вона приділяє знайомству з результатами наукових досліджень, впровадженням нововведень, передовим досвідом виробничо-практичної діяльності, досягненнями суміжних галузей. Науково-допоміжна бібліографія тісно пов’язана з галузями науки і виробництва, і розвивається відповідно до них. У її створенні активну участь беруть самі вчені та фахівці цих галузей.
Рекомендаційна бібліографія сприяє утворенню самоосвіти, виховання, освіті й культурі. З допомогою притаманних їй методів рекомендаційна бібліографія організовує процес самообразовательного читання, формує у читачів нові соціально значущі інтереси, розширює кругозір. Коментуючи літературу, запропоновану читачеві, рекомендаційна бібліографія допомагає вибору творів для читання, осмислення і освоєння прочитаного. Одна з найважливіших функцій рекомендаційної бібліографії – формування культури читання як необхідного компонента загальної культури особистості. Рекомендаційна бібліографія загальнодоступна і відповідає загальним інтересам членів суспільства, що обумовлює її популяризаторської, освітньо-виховний характер. Рекомендаційна бібліографія обслуговує так само запити читачів, які професійно зайняті навчально-виховною роботою.
Основною суспільною функцією краєзнавчої (регіональної) бібліографії є створення та поширення інформації про документи присвячених певній місцевості в країні. Вона активно сприяє всебічному вивченню краю (регіону), його природи і ресурсів, суспільного, економічного і культурного життя, історичного минулого.
Видавничо-книготорговельна бібліографія сприяє підготовці та доведення до споживачів інформації про видавничу і книготорговом асортименті документів для сприяння їх видання та збуту в оптовій і роздрібній книготорговельної мережі.
Мета бібліографія або бібліографія бібліографії – специфічний вид бібліографії. її основні функції: організація інформації про бібліографічних посібниках, опис та моделювання бібліографічних ресурсів, забезпечення складного бібліографічного пошуку. її об’єктами служать бібліографічні посібники всіх видів і форм. Мета бібліографія підсумовує розвиток бібліографії.
Всі вищеназвані види бібліографії можуть існувати в різних формах з точки зору хронологічного охоплення бібліографічних джерел. За хронологічним ознакою поступово сформувалися три види бібліографії: поточна, ретроспективна, перспективна. Поточна бібліографія сформувалася порівняно пізно, в Росії – з початку ХІХ ст., коли виробництво друкованої прийняло масовий характер і читачам стало важко самостійно встежити за новинками. Поточна бібліографія свою продукцію випускає регулярно (періодично – зазвичай раз на пів року, щоквартально, раз на два місяці, раз на два місяці, щомісячно, щодекадно, щотижня). Періодичність залежить головним чином від обсягу продукції. З цієї ж причини універсальна поточна бібліографія інформує роздільно про окремі види документів, галузева – про всіх або багатьох видів документів.
Ретроспективна бібліографія є найбільш древньою. Здавна укладачі бібліографічних посібників прагнули повідомляти про всі відомі їм книгах, виданнях, статтях і інших документах. У міру зростання виробництва документів це прагнення диференціювалося за видами документів і по областях знань, але за весь час. З ХІХ і особливо з ХХ ст. хронологічні відрізки відображення документів стали локалізуватися. Якщо існувало джерело, що містить бібліографічну інформацію з моменту появи виду документів або з певної теми, такі посібники більшою частиною їх не повторювали, а хронологічно продовжували.
Перспективна бібліографія повідомляє про заплановані, що знаходяться у виробництві, навіть про задуманих документах. У такій інформації потребують головним чином книжкова торгівля і наукове середовище. Проте сама перспективна бібліографічна інформація носить відносний характер. Деякі обіцяні видання у світ не виходять, можуть змінитися заголовка і інші бібліографічні відомості опублікованих документів. Але дана бібліографічна інформація існує і функціонує реально, що створює підстави для виділення виду бібліографії.
З точки зору тематики розкритих документів розрізняють: універсальну і галузеву, тематичну, персональну:
-Універсальна бібліографія, як випливає з її найменування, охоплює як об’єкти документи незалежно від їх тематики. Вона організовує підготовку бібліографічної інформації по всіх або багатьом галузям знань. Універсальної є продукція національної бібліографії, яка в масштабі Росії диференційована за видами документів (книги і брошури, журнали і газети, географічні карти, образотворчі документи тощо). Така інформація необхідна насамперед інформаційним установам і є базовою для розвитку галузевих бібліографій. Універсальними є алфавітний, систематичний та предметний каталоги універсальних бібліотек.
Оскільки продукція універсальної бібліографії створюється виключно в підвидах загальної бібліографії, то її специфіка вивчається в рамках зазначених категорій. Спеціальних публікацій про універсальну бібліографії в цілому не існує.
-Галузева бібліографія організовує підготовку бібліографічної інформації з однієї галузі знання і відповідної діяльності. Галузь може бути широкою і порівняно вузькою.
Галузева бібліографія розвивається більш диференційовано, ніж універсальна, відповідно областям створення та функціонування бібліографічної інформації. Перерахувати види галузевої бібліографії важко. Найбільш розвинені природно-наукова, технічна, сільськогосподарська, соціально-економічна,історична, педагогічна, літературна,музична бібліографії. Назви видів, щоб уникнути двозначності, формулюють і в іншому порядку: бібліографія народної освіти, вищої школі, мистецтва, туризму, фантастики і т.п. Галузеві бібліографії інформують про специфічних для окремих галузей видів документів.
Тематична бібліографія, звану також проблемно-тематичної, міжгалузевий, комплексною. Тематичні бібліографічні посібники можуть відображати документ з якої-небудь актуальної теми в межах галузі, але частіше їх метою є ознайомлення читачів з інформацією, розосередженої за джерелами різних галузей і представляє саме міжгалузевої інтерес.
- Персональна бібліографія та персональні бібліографічні посібники, що відображають документи, присвячені одній особі – письменникові, вченому, громадському діячеві. До цієї ж групи належать покажчики праць наукових колективів та організацій.
Бурхливий розвиток нової інформаційної технології і повсюдне освоєння її в бібліографічної діяльності дають обгрунтування виділення нового виду – електронної бібліографії. На відміну від неї бібліографія, застосовувала і застосовує колишню технологію, іменується традиційною.
Електронна бібліографія представляє собою вид бібліографії, техніко-технологічні можливості якого знімають обмеження в обсягах бібліографічних ресурсів, забезпечують їхню необмежену в часі і просторі доступність і оперативний пошук. Така можливість виникає завдяки застосуванню електронної, конкретно комп’ютерно-мережевої технології, появі та розвитку методів і форм функціонування, не властивих і не можливих для традиційної бібліографії. Електронна бібліографія виникла і розвивається у конкуренції з традиційною бібліографією.
Висновки до підтеми «бібліографія».
Бібліографія має дуже важливу роль у розвитку науки. Зібрані разом і розміщені в хронології їх поява описи наукових публікацій представляють цінний матеріал для судження про історію наукової дисципліни або конкретної проблеми, показують сплески інтересу до відкриттів, методів, навпаки згасання, коли з’ясовується недостовірність оприлюднених даних, незастосовність методу і т.п.
Бібліографія має на меті інформувати про існуючі працях і про їх цінність. Це інвентар, опис виданих творів, незалежно від того, в жодних зборах або бібліотеках вони знаходяться. Бібліографія служить джерелом наших довідок щодо існуючих книг і основою всієї документації. Бібліографія – це посередник між книгами і читачами.
Бібліографія є невід’ємною частиною науково-довідкового апарату, а так само цінним компонентом науки і культури. Завдяки бібліографії ми можемо всебічно вивчати історію краю, регіону, країни і т.д. Значення бібліографії важливо для кожного читача.