65. Інвестиційні рішення підприємства.

При прийнятті інвестиційного рішення, тобто при визначенні доцільності капіталовкладень, підприємець повинен порівняти розмір інвестицій в капітальні товари з дисконтованою вартістю майбутнього доходу, очікуваного від цих інвестицій.

Різниця між дисконтованою вартістю очікуваного доходу і розміром капіталовкладень (І) становить чисту дисконтовану вартість (ЧДВ):

ЧДВ=ДВ-1

Якщо ЧДВ > 0, то інвестиційне рішення є доцільним, а якщо ЧДВ < 0, то від таких капіталовкладень слід відмовитись. Іншими словами, інвестиції в капітал треба робити тоді, коли ДВ > /, оскільки ДВ виражає максимальну суму, яку погодиться інвестувати підприємець при існуючій ставці процента, а / - реальний розмір інвестицій. Якщо ДВ < /, то від таких інвестицій слід відмовитись, оскільки при існуючій процентній ставці (нормі прибутку від інвестицій) вигідніше буде вкласти кошти (в розмірі інвестицій) в альтернативне їх використання (на банківський рахунок, в акції, облігації тощо).

При підрахунку ЧДВ9 якщо доходи виражені в номінальних значеннях, тобто без врахування інфляції, то процентна ставка також повинна бути номінальною. Якщо ж доходи виражені в реальних величинах, тобто з врахуванням інфляції, то і процентна ставка повинна виражатись у реальних величинах. Останнє означає, що номінальна процентна ставка повинна бути скоректована на темп інфляції/

66.Ринки природних ресурсів і ціна землі.

Обсяг землі, що пропонується на ринку, обмежений і не змінюється із зміною її ціни, тому пропозиція землі є зовсім нееластичною. Так само будується крива пропозиції інших обмежених природних ресурсів (родовища корисних копалин, привабливі для туризму території, природні водойми, ріки тощо).

Рента - - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Оскільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то єдиним дійовим фактором визначення ренти є попит на землю. Він залежить від ціни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та цін на ресурси, що використовуються разом із землею (добрива). Відповідно крива попиту переміщується вправо і вліво.

Оскільки земля має різну природну родючість, то власник родючішої землі отримуватиме додатковий економічний прибуток. Він називається диференційною рентою. Власники кращих земель можуть отримувати диференційну ренту навіть у довготривалому періоді, тому що кількість землі обмежена і хтось вже користується родючою землею, а диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу.

Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економічної діяльності людини. Економічна родючість землі може також приносити диференційну ренту. Але відмінності економічної родючості менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічного використання землі.

67. Зовнішні ефекти і суспільні блага. Роль держави у коректуванні механізму ринку.

Зовнішні ефекти (ефекти "третіх осіб") — це ситуація, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не с безпосереднім виробником або споживачем продукту.

Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли не всі витрати мають втілення в ціні, частину витрат виробник перекладає на плечі "третіх осіб", зменшуючи свої власні витрати. Наприклад, виробництво забруднювачів довкілля разом з виробництвом корисних благ.

Розглянемо показники, що допоможуть аналізувати зовнішні ефекти.

Сукупні зовнішні витрати (ТЕС) це витрати, що перекладаються на третіх осіб і не відшкодовуються виробником.

Сукупними індивідуальними витратами (ТРС) називаються витрати, які відшкодовуються виробником.

Сукупні суспільні витрати (TSC) — цс сума витрат на виробництво блага та витрат, пов'язаних із негативними зовнішніми ефектами, шо виникають.

TSC = ТРС + ТЕС.

Граничні зовнішні витрати (МЕС) — це зміна сукупних зовнішніх витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва:

МЕС = ЛТЕС / AQ.

Граничні суспільні витрати (MSC) — це зміна сукупних суспільних витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва.

MSC = ATSC / AQ, MSC = МЕС + MPC

Еі точка рівноваги при умові, що виробники не відшкодовують витрати на знешкодження забруднювачів;

Е8 точка рівноваги при обов'язковому знешкодженні виробниками забруднювачів.

У точці Е, - МБС > МУ.

Ринкова рівновага характеризується більшим обсягом виробництва та меншою ціною і не є ефективною з погляду суспільства. Втрати суспільства характеризуються трикутником ВЕ,Е,. Явище неефективності ринкового механізму називається фіаско ринку.

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одних економічних суб'єктів приносить вигоду деяким іншим, що не беруть участь у ринковій угоді.

Суспільною корисністю (Би) називається сукупна корисність безпосередніх споживачів блага (Р1і) і третіх осіб (Еи) за рахунок позитивних зовнішніх ефектів:

51/ = РІІ + Еи.

Граничною індивідуальною корисністю (МРІ)) називається додаткова корисність від придбання індивідом додаткової одиниці блага:

MPU = APV/AQ.

Граничною зовнішньою корисністю (MEU) називається додаткова корисність для третіх осіб (які не платять за користування благами) при збільшенні споживання блага на одиницю:

MEU = AEU/AQ.

Граничною суспільною корисністю (MSU) називається приріст сукупної суспільної корисності, що припадає на одиницю приросту блага:

MSU = ASU/AQ, MSU = MPU + MEU.

Ефективний обсяг виробництва для суспільства досягається в точці Es.

Однак ринковий механізм здатний досягти лише Е, (фіаско ринку). Площа ESE,B показує втрати суспільства від позитивного зовнішнього ефекту.

Ринковий механізм пропонує суспільству занижені обсяг виробництва та ціну (Ej) порівняно із суспільною рівновагою Es.

Недосконалість ринку обумовлює необхідність державного втручання в економіку.

Причини недосконалості ринку:

1. Влада монополій.

2. Наявність зовнішніх ефектів у економічній діяльності.

3. Існування громадських благ.

Державні заходи спрямовані на протидію негативним наслідкам ринку:

1. Забезпечення правових основ ефективної ринкової діяльності.

2. Створення умов для розвитку конкуренції.

3. Проведення активної антимонопольної політики.

4. Встановлення коригуючого податку, що дорівнює або наближений до граничних зовнішніх витрат (МЕС). Він зменшує виробництво товарів з негативними ефектами.

5. Надання коригуючих субсидій виробникам та споживачам, що дорівнюють граничній зовнішній корисності (МЕІІ) та дозволяють збільшити виробництво товарів із позитивним ефектом.

6. Фінансування та виробництво громадських благ.

7. Сприяння розповсюдженню об'єктивної інформації щодо норм стандартизації, якості, безпеки та інших властивостей товарів.