40. Показники, загальних, середніх та граничних витрат та їх значення для аналізу поведінки виробника.

Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) — це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактору за інших незмінних умов.

Середній продукт змінного фактору виробництва (АР) — це відношення сукупного продукту змінного фактору до кількості цього фактора, яка використовується у виробнитцві та розраховується за формулою

Граничний продукт змінного фактора виробнитцва (МР) — це обсяг зміни сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю (при інших рівних умовах), він розраховується за формулою:

Сукупний продукт зростає зі збільшенням змінного фактора. Настає момент, коли збільшення змінного фактору призводить до зменшення обсягів виробництва. Взагалі, існує три етапи виробничого процесу:

1. Коли темпи зростання сукупного продукту відповідні змінам витрат змінного фактора.

2. Коли темпи зростання уповільнюються порівняно з темпами збільшення витрат змінного фактора. На другому етапі досягається максимальне значення обсягу продукції, що виробляється (але воно не є оптимальним).

3. Коли при збільшенні витрат змінного фактора обсяги виробництва починають спадати.

На першому етапі підприємець повинен нарощувати обсяги виробництва постійно збільшуючи витрати змінного фактору. На другому етапі темпи зростання повинні уповільнюватися. Після того, як виробництво продукції досягло максимального рівня, можна починати виробництво нової продукції та скорочення або модернізацію існуючого, тому що затримуватися на третій стадії не варто, щоб не зазнати збитків.

41. Сукупний аналіз. Сукупний аналіз --- використовує зіставлення сукупнихвеличин.

Підприсмство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного припинення виробництва.

1. Якщо ТЯ > ТС, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку.

2. Якщо ТС > ТЯ, то фірма мінімізує збитки.

Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки дорівнюватимуть постійним витратам. Тому якщо збитки від виробництва менші ніж постійні витрати, то такс виробництво потрібно продовжувати. Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати:

ТС—ТІКРС,

(УС + УС) ~-~ТЯ<УС-> УС < 77?.

Відповідь на друге питання: виробляти потрібно такий оСсяг продукції, який мвксимізус прибутки або мінімізує витрати.

Відповідь на трете питання: економічний прибуток чи збиток фірми дорівнюс різниці між сукупною виручкою і сукупними витратами (табл. 9. /).

Таблиця 9.1

Вибір обсягів виробництва торгів залежно від сукупної виручки

і сукупних витрат

Наприклад, підприємець розпочав виробництво тортів, тоді з табл. 9.1 випливає, що якщо ринкова ціна одного торта буде 15 грн., то валова виручка (Тії,) при виробництві 5-7 тортів даватиме економічний прибуток (ЕР,). Максимальний прибуток (10 грн.) підприємець отримає, якщо вироблятиме 6 тортів.

При ціні 13 грн. за торт валова виручка ні при яких обсягах виробництва не перевищуватиме сукупних витрат, отже підприємець понесе збитки. Однак зовсім припиняти виробництво недоцільно, адже сукупна виручка (ТЯ₂) перевищує змінні витрати (УС), тобто відбувається зменшення збитків порівняно з постійними витратами (¥С). Найменший збиток буде при виробництві 6 тортів — 2 грн. (порівняйте, при повній зупинці виробництва збиток становитиме 20 грн.). Цю ситуацію можна розглядати лише як тимчасову: підприємцеві необхідно якомога швидше вдосконалити виробництво, щоб зменшити витрати й отримати прибуток або якнайшвидше згорнути виробництво (з найменшими втратами), щоб розпочати новий бізнес в іншій галузі.

Реалізація тортів за ціною 9 грн. робить виробництво взагалі недоцільним: при будь-якому обсязі випуску збитки не стають меншими за постійні витрати, тобто чим більше тортів виробляється, тим більшим стає збиток.

Вибір виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і сукупної виручки можна подати графічно (рис. 9.3)'.

Якщо лінія сукупної виручки (ТЯ,) перетинає криву сукупних витрат (ТС) і деяка її ділянка знаходиться вище, ніж крива, то обсяги виробництва, що відповідають цій ділянці, приноситимуть підприємцеві економічний прибуток.

Якіцо лінія валової виручки (ТО,) лежить нижче кривої сукупних витрат, але вище кривої змінних ви

трат (УС) (на деякій ділянці), то виробник вирішує завдання мінімізації збитків.

Якщо ж лінія сукупної виручки розміщена навіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки підприємець матиме тоді, коли взагалі припинить виробництво.