13. Еластичність пропозиції .
Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зміниться кількість запропонованого товару при зміні його ціни на 1 %.
Для
обчислення еластичності пропозиції
потрібно продовжити криву пропозиції
до перетину з негативним відрізком осі
X, або з негативним відрізком осі Y. Якщо
крива пропозиції (S) перетинає негативну
частина горизонтальної осі, то Еs>
1, и якщо проходить через початок координат
( S1),
то Еs=
1 , якщо перетинає негативну частина
вертикальної осі ( S2),
то Еs<
1 (Мал. 20).
Мал. 20 еластичність пропозиції
Фактори, які впливають на еластичність пропозиції :
мобільність факторів виробництва випуску товару;
кількість часу, наявного у розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на дані зміни ціни продукту.
Аналізуючи вплив часу, розрізняють найкоротший ринковий період, короткостроковий і довгостроковий періоди.
1. Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни.
2. У межах короткострокового періоду виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте підприємства мають досить часу, щоб використовувати свої потужності інтенсивніше.
3. Довгостроковий період досить тривалий, для того щоб фірми встигли вжити всіх заходів для пристосування своїх ресурсів в зміненій ситуації. Оскільки залежність між ціною і пропозицією товару є прямо пропорційна і крива пропозиції представляє собою зростаючу криву. Тому, незалежно від ступеню еластичності чи нееластичності, ціна і загальний дохід завжди змінюються в одному і тому ж напрямі.
Корисність споживчого блага. Сукупна та гранична корисність.
Потреба – відчуття незадоволення, із-за якого індивід намагається вийти, або відчуття задоволення, яке він намагається продовжити.Потреби задовольняються благами. Блага – засоби, що придатні для задоволення потреб.
Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.
Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:
де U-рівень корисності; X1,X2,…Xn-кількість споживаних благ, одиниць; n-кількість видів благ.
Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність. Гранична корисність МU (Маrginal Utility)-це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається {графік 3.1).Сукупна корисність ТU (Тоtаl utility) зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (МU) —додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару — знижується.
15. Закон спадної граничної корисності споживчого блага.
Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) твердить, що величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби. Він стосується абсолютної більшості благ, але має виключення: деякі блага (антикваріат, колекціонування), а також антиблага (алкоголь та наркотики для залежних від них осіб) зі збільшенням споживання мають зростаючу граничну корисність.
У 1854 р. німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності:чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступноїодиниці спожитого блага. Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення.
Зважаючи на те, що у поведінці споживача існують альтернативи (вибір з двох або більшої кількості благ) і обмеження (бюджет), Госсен сформулював правило максимізації корисності, яке відоме як другий закон Госсена. Закон визначає, як у домогосподарстві відбувається найбільш сприятливий розподіл усієї суми витрат за видами споживання. Наприклад, якщо при витраченні додаткової грошової одиниці на купівлю хліба корисність буде більшою, ніж при купівлі м'яса за цю ж грошову одиницю, то вигідніше купувати хліб. Але тільки якщо корисність останньоїгривні, витраченої на хліб, така ж, як і корисність останньої гривні, витраченої на м'ясо, тоді сукупна корисність максимальна. Отже, сукупна корисність для домогосподарства максимізується в томувипадку, якщо корисність останньої витраченої грошової одиниці однакова за величиною для всіх видів призначення. Математично це виглядає таким чином:
Де МU- гранична корисність товарів А, В, С, Е...; Р - ціна товарів А, В, С, Е....
Аналіз поведінки споживача при виборі споживчих благ має важливе значення для розуміння процесів формування та використання доходів, прогнозування попиту, руху цін та ін.
У кожний даний момент часу споживчі блага знаходяться в обмеженій кількості, оскільки для того, щоб їх виробляти, потрібні певні засоби - економічні ресурси.