62. Недосконала конкуренція на ринках факторів виробництва. Монополія і монопсонія.

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію), то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.

На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже, точка максимізації прибутку фірми (MRP = MRC) відповідатиме меншій ставці зарплати (WM) та меншій кількості взятих на роботу (LM), ніж при конкурентному ринку.

Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на працю:

1. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.

2. Збільшення продуктивності праці.

3. Підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики1:

а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати;

б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.

Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законодавчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зарплати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня. Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.

Монополія та монопсонія — полярні протилежності абсолютної

конкуренції. Монополія — це наявність на ринку лише одного продав

ця і багатьох покупців, а монопсонія передбачає наявність на ринку

багатьох продавців і лише одного покупця. Монополія та монопсонія

тісно пов'язані між собою.

Спершу ми розглянемо поведінку монополіста. Оскільки

монополіст — єдиний виробник продукту, крива ринкового попиту

співвідносить ціну, що її одержує монополіст, із кількістю

продукту, яку він пропонує для збуту. Ми побачимо, як саме

монополіст може скористатися перевагами свого контролю над ціною,

і те, як ціна та кількість, які максимізують прибуток,

відрізняються від тих, що переважають на ринку з конкуренцією.

Загалом, кількість товару, що його пропонує монополіст, буде мен

шою, а ціна на нього вищою, ніж на ринку з конкуренцією (а також

вищою від граничних витрат). Це накладає на суспільство додаткові

витрати, оскільки товар купує менше споживачів, а ті, хто купують,

платять за нього більше. Тому антитрестові закони забороняють

фірмам монополізувати більшість ринків. Якщо економія на масштабах

робить монополію бажаною — наприклад, для місцевих компаній

енергопостачання,— ми побачимо, як уряд може в цьому разі

підвищити ефективність, регулюючи ціну монополіста.

На відміну від ціни на ринку вільної конкуренції ціна, яку

платить монопсоніст, залежить від кількості, яку він купує.

Завдання для монопсоніста полягає в тому, щоб вибрати ту

кількість, яка б максимізувала чисту вигоду від покупки —

цінність, одержана від товару, мінус сума грошей, заплачена за

нього. Показуючи те, як призначається ціна, ми розкриємо тісний

взаємозв'язок між монопсонією та монополією.

Чиста монопсонія — також рідкісне явище. На ринках є лише

невелика кількість покупців, що можуть придбати товар за суму,

меншу від тієї, яку б вони сплатили на ринку з конкуренцією. Ці

покупці користуються монопсонічною владою. Це, як правило, буває

m` ринках виробничих ресурсів. Наприклад, три великі виробники

автомобілів у США володарюють на ринку автошин, акумуляторів та

інших запчастин.

Монопольна та монопсонічна влада — цс дві форми влади над

ринком. Влада над ринком означає спроможність (продавця чи

покупця) впливати на ціну товару. Оскільки продавці чи покупці

мають принаймні деяку владу над ринком (на більшості світових

ринків), нам потрібно зрозуміти механізм дії влади над ринком та

її значення для фірм і споживачів.