61. Ринок факторів виробництва. Граничний продукт фактору та граничні факторні витрати. Рівновага на конкурентному ринку факторів виробництва.

Конкурентний ринок факторів виробництва - це ринок, на якому існує велика кількість продавців і покупців фактора виробництва, при¬чому окремий продавець або покупець не може вплинути на вартість фактора виробництва. На цьому ринку об'єктом купівлі-продажу є праця, земля, капітал. Тому такі ринки називають факторними або ресурсними. Особливостями функціонування ринку факторів виробництва є те, що: 1. Фірма виходить на ринок як покупець, а домогосподарство – як продавець. Така заміна ролей ринкових агентів зумовлює те, що на ринках факторів індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит – із максимізацї прибутку або інших цільових благ, навпаки, попит пов’язаний з максимізацією корисності, а пропозиція – з максимізацією прибутку. 2. Деякі види ресурсів продають самі підприємці (сталь, вугілля, устаткування тощо). Товари і послуги подібного роду прийнято виділяти як проміжний продукт. Щодо землі, праці та грошового капіталу, то прийнято вважати, що їх продають домогосподарства. 3. Витрати фірми стають доходами ломогосподарств (заршив, відсоток, рента). Тобто від цін факторів виробництва залежать рої-міри доходів їх власників. Тому ціноутворення на ресурси пов'ї-зане з розподілом національного доходу і заторкує сферу еконо¬мічної політики; 4. У процесі ціноутворення на фактори виробництва вирішуепа проблема, як виробляти і для кого виробляти. Ціни на блага значають проблему, щ6 виробляти; 5. Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги для споживацького сектора. З урахуванням ознак ринку вільної конкуренції визначають основ¬ні умови конкурентного ринку ресурсів: 1. Значна кількість конкуруючих продавців ресурсів протистоїть не менш представницькій армії покупців (наймачів) ресурсів. 2. Кожний покупець (наймач)споживає тольки невелику частину обсягу пропозиції і вирішально не впливає на ринковий попит і ціни. 3. Кожний із продавців реалізує лише незначний обсяг ресурсів і не в змозі помітно вплинути на умови чи ціни пропозиції, на пере¬творення того чи іншого ресурсу на дефіцитний. 4. Продавці й покупці ресурсів можуть вільно ввійти на будь-який ринок і так само вільно вийти з нього. 5. Ресурси вільно переміщаються з одног напряму використання до іншого, з одног регіонального ринку на інший. Отже для окремого покупця чи продавця ресурсів ринкова ціна на економічний ресурс є величиною заданою. Першим кроком до теорії попиту на ресурси є визначення обме¬жена, що стоять перед фірмами. До них належать: 1) виробнича техно¬логія (коли існує один змінний ресурс, технологічні обмеження можуть бути подані у вигляді кривих граничного фізичного продукту); 2) по-на товари та послуги (який визначає попит на ресурси); 3) вартість ресурсів (на конкурентних ринках витрати на придбання дорівнюють повій ціні ресурсів). Розкриємо зміст обмежень. 1. Згадаємо, що граничний фізичний продукт ресурсу визначається як збільшення випуску продукції внаслідок збільшення застосування якого-небудь ресурсу, в той же час як кількість всіх інших ресурсів залишається незмінною. Зокрема, якщо кількість якогось ресурсу зростає, а кількість всіх інших ресурсів незмінна, може бути досягнуто такий рівень, за якого граничний фізичний продукт змінного ресурсу знижуватиметься. Цей принцип називають “Законом спадної доходності”. 2. Оскільки попит на виробничий ресурс є похідним попитом, фірма повинна розраховувати виручку від продажу продукції, що вироб¬лена за допомогою додаткових ресурсів, так само, як і граничний фізичний продукт. Зміна доходу, який отримують в результаті про¬дажу додаткової одиниці продукції, називають граничною доходністю цього ресурсу (MRK). Іноді цей показник ще називають грошовою формою граничного продукту. Для досконало конкурентної фірми гранична доходність ресурсу дорівнює вартості граничного продукту, тобто граничному фізичному продукту, по¬множеному на ціну продукції, що випускається: MRP = VMR= MP*P. Якщо Р=МR, то МRP=МР*МR Верхня крива являє собою криву MRPС для досконало конкурентної фірми. Нижня крива— є кривою MRPM для фірми-монополіста. Ос¬тання може знизити ціну на готову продукцію, щоб збільшити обсяг реалізації. У підсумку, граничний доход завжди менший, ніж ціна (МR<Р). Крива MRPM завжди крутіша крива MRPC і лежить нижче. Математично це можна записати так: MRPM=MP*MR

На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівновага

встановлюється внаслідок взаємодії попиту і пропозиції в умовах різних

ринкових структур. Візьмемо як приклад ринок праці.

Розглянемо досконалу конкуренцію. Якщо на ринку паную доконала

конкуренція, то ставка заробітної плати і рівень зайнятості визначаються

точкою перетину кривих ринкового попиту і ринкової пропозиції.

Рівноважна комбінація w, L виражає стан повної і ефективної

зайнятості.

Величина економічної ренти залежить від еластичності пропозиції фактора:

за досконалої еластичності пропозиції рента відсутня, а за досконалої

нееластичності пропозиції вся виручка від продажу послуг фактора є

рентою.

Структура заробітної плати та умов праці, що формуються під впливом

ринкових сил, визначають рівень добробуту працівників та їх сімей. Не

випадково, що у всіх країнах держава бере активну участь у регулюванні

ринку праці.

Працю і капітал можна розглядати як безпосередньо «конкуруючі фактори

виробництва». Раніше було встановлено, що фірма прагне поєднати ці

фактори виробництва таким чином, щоб співвідношення граничного продукту

до витрат на придбання кожної одиниці ресурсу було однаковим:

За такої умови фірма забезпечує мінімальні витрати виробництва. Прагнучи

до цього, вона здійснює переливання коштів між факторами виробництва, що

зумовлює відповідну зміну попиту на фактори виробництва.

Існує багато варіантів, коли фірми можуть виробляти продукт з найменшими

витратами виробництва. Але можна виділити тільки єдиний рівень обсягу

виробництва, за якого досягається максимальний прибуток. Як було

встановлено, в такому випадку реалізується правило: MC= MR..