1. Особливості монологічного мовлення

Мовлення – конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. Мовлення – це процес (або результат процесу) вираження думки засобами мови. Ф. де Соссюр характеризував мовлення як “комбінації, за допомогою яких суб'єкт, що говорить, користується мовним кодексом з метою вираження своєї особистої думки”. Разом з тим, визначаючи відношення мовлення до мови, він бачив у ньому реалізацію мовної потенції, свого роду “виконання” мови.

Монолог (монологічна форма спілкування) – форма мовлення, витворена внаслідок активної мовленнєвої діяльності адресанта, розрахованої на пасивне опосередковане її сприйняття адресатом (аудиторією). Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторію організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Монологічне мовлення володіє певними лінгвістичними і психологічними характеристиками. Воно постає організованою системою втілених в словесній формі думок, характеризується навмисним впливом на оточуючих і тому суттєво відрізняється від діалогу, перш за все особливостями логіко-психологічного порядку, тому що являє собою, за визначенням В.В. Виноградова, продукт індивідуальної побудови мови.

Найважливішими ознаками монологу (які подає Ф.С. Бацевич) є:

• певна тривалість у часі (значно більша за тривалість репліки у діалозі);

• розгорнутість, оскільки відсутня можливість активного опертя на безпосередню ситуацію спілкування;

• обмеженість або повна відсутність паралінгвістичних засобів (писемний монолог);

• підготовленість і керованість мовленнєвими висловлюваннями, їх спланованість (доповідь, лекція тощо);

• однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну репліку співбесідника;

• наявність значних за розміром уривків, які складаються з пов’язаних між собою повідомлень, що мають індивідуальну композиційну побудову і відносну смислову завершеність.

Монологічна мова характеризується такими основними особливостями:

1. безперервність (дозволяє тому, хто говорить повно висловлювати свої думки), доступність і зрозумілість

2. послідовність і логічність

3. повнота і зв”язність викладу думок, розгорнення

4.повноскладовість речень, односпрямованість

З лінгвістичної точки зору монологічна мова характеризується

повноскладовістю речень і, як правило,розгорнутимвикладом думок.

Згідно комунікативної мети розрізняють наступні монологічні висловлювання:

1. за метою висловлювання:

- монолог - повідомлення

- монолог - опис

- монолог - міркування

- монолог-оповідання

- монолог - переконання

2. за ступенем підготовленості:

- підготовлена монологічна мова

- непідготовлена монологічна мова (власні судження, без опори)

Основні властивості монологічних мовних умінь:

1. логічність і зв”язність викладу думок

2. комунікативне, мотивоване і творче користування язиковими засобами

3. правильність мови на комунікативно достатньому рівні

Метою навчання монологічної мови є формування умінь монологічної мови, під якими розуміються уміння комунікативно-мотивовано, логічно, послідовно і складно, досить повно і правильно у мовному відношенні викладати свої думки в усній формі.

2. Розробити вправи на засвоєння лексичного багатства мови

1. Гра «Ланцюжок».

Правила: учитель називає предмет, учень говорить ознаку, вчитель називає інший предмет, у якого є ця ознака.

Хмаринка – біла – сметана – смачна…

2. Творчий диктант.

Підберіть ознаки, точне слово:

- веселий (олівець, учень, мультик);

- зелена (трава, вишня);

- чарівна (…);

- сонце (щире, золоте)

- хмарки (бистрокрилі, весняні, літні, зимові).

Робота над синонімами Оволодіння лексичним багатством мови неможливе без вивчення її синонімічних й антонімічних засобів. Робота над синоні­мами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньо­му, крім основного значення, ще й різні смислові та експре­сивні відтінки, а відтак бути точнішими у слововживанні.

3. Дібрати синоніми до слів ЧЕРВОНИЙ, ХУРТОВИНА, СМІЯТИСЯ.

ЧЕРВОНИЙ – пурпурний, багряний, кумачевий;

ХУРТОВИНА – заметіль, хуга, метелиця, завірюха, хурделиця, віхола, сніговійниця, снігопад, завія;

СМІЯТИСЯ – усміхатися, насміхатися, реготатися, завиватися сміхом, хихикати.

4. До слів ТВЕРДИЙ, ДАЛЕКО, ВДЕНЬ, ПОЧАТОК, ТЕМРЯВА. Добрати антоніми, скласти з ними речення

5. Виписати антоніми з прислів`їв:

Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

Багатому свято, а вбогому діла багато.