
- •1.Офіційно-діловий стиль
- •2. Науковий стиль, його призначення, мовні особливості й різновиди.
- •3.Поняття «літературна мова», «офіційна мова», «державна мова»
- •4. Ознаки літературної мови. Норми літер. Мови.
- •5. Культура усного і писемного мовлення
- •7.Мовленнєва проф компетенція.Мовний етикет.
- •8. Індивідуальні та колективні форми усного фахового спілкування.
- •9. Функції та види бесід.
- •11. Етикет телефонної розмови
- •12. Терміни, використання термінів в професійній мові.
- •13. Ділові папери.
- •14. Документ, його функції.
- •15. Класифікація документів.
- •17. Вимоги до тексту документів.
- •18. Публіцистичний стиль. Вимоги.
- •19. Засоби невербальної комунікації.
- •20. Лексикографія. Типи словників.
- •21. Суть і види перекладу.
- •22. Особливості синтаксису ділової мови.
- •23. Ділове листування, види листів.
- •24. Трудова угода. Контракт.
- •25. Термін, види термінів. Ознаки терміна.
- •26. Візитна картка. Види візитних карток.
14. Документ, його функції.
Докуме́нт —основний вид офіційного ділового мовлення,де к-ється інформація,процеси,фактори ділової дійсності.
Функції документа
Головні функції – це зберігання й передача інформації в часі та просторі. Створюється документ з метою забезпе¬чення потреб суспільства за допомогою розмноженої документної інформації.
Загальні функції
Інформаційна — документ створюється для передачі або зберігання інформації.
Соціальна — задовольняє певну соціальну потребу.
Культурна — засіб зв'язку між організаціями та суспільними структурами.
Спеціальні функції
Управлінська — за допомогою документа виконується управління підприємством.
Правова — за документом закріплена юридична сила.
Історична — надбання історії, матеріальне підтвердження того, що відбувалося у світі.
15. Класифікація документів.
Відповідно до змісту документа, зокрема відношення інформації документа до особи, структури, предмета, напрямку діяльності укладача чи адресата, за ознаками і класифікації та групами розрізняють такі документи:
1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.
2.За змістом і спеціалізацією:
— загальні;
— з адміністративних питань;
— з питань планування оперативної діяльності;
— з питань підготовки та розподілу кадрів;
— спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комерційних питань, — постачально-збутові, зовнішньоторговельні тощо.
3.За призначенням:
— щодо особового складу;
— організаційно-розпорядчі;
— кадрово-контрактові;
— довідково-інформаційні;
— господарсько-договірні;
— обліково-фінансові.
4.За походженням:
— службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені установи, організації для вирішення службових питань;
— особисті (приватні) — укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних, власних питань.
5. За місцем укладення:
— внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено;
— зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.
6. За напрямком (спрямуванням):
— вхідні (надходять до установи, організації, підприємства, фірми);
— вихідні (адресовані за межі установи).
7. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації:
— стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо);
— нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);
— індивідуальні — укладаються за загальними принципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).
8. За ступенем складності:
—прості (односкладові) — відображають одне питання, факт;
—складні — відображають два й більше питань, фактів.
16. Реквізити. Вимоги до змісту та розташування.
Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.
Реквізити бувають: • постійні; • змінні.
Постійні реквізити наносять, коли виготовляють уніфіковану форму чи бланк документа, а змінні — під час його складання.
Кожний із реквізитів має свою довжину, визначену у формулярі-зразку. Довжина реквізиту — це кількість графічних знаків та пробілів, потрібна для запису реквізиту на документі.
Робоча площа документа — це площа уніфікованої форми чи бланка документа, призначена для заповнення основними реквізитами.
Береги документа — це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень.
У ГОСТ 6.38—90 встановлено такі розміри берегів формуляра-зразка:
• лівого — 20 мм (8 пробілів);
• правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли);
• верхнього — не менше ніж 10 мм (3—4 інтервали);
• нижнього — не менше ніж 8 мм (2—4 інтервали).
Якщо документ оформляють також і на звороті аркуша (термін зберігання такого документа має становити не більше ніж 3 роки), то лівий і правий береги на звороті відповідно міняються місцями (лівий — 8 мм, правий — 20 мм), а верхній і нижній — залишаються без змін.
Реквізити документів та їх оформлення.
Державний герб - розташовується посередині бланка або у кутку над серединою рядка з назвою організації.
Емблема організації чи підприємства - розміщується поряд з назвою організації. Як емблему можна використовувати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку.
Зображення державних нагород - розташовується у верхньому лівому кутку або посередині документа.
Код підприємства, установи, організації - розташовується у верхньому правому кутку.
Код форми документа - розташовується у верхньому правому кутку під кодом підприємства, організації, установи.
Назва міністерства або відомства, якому підпорядковується установа - розташовується у верхньому лівому кутку або посередині сторінки.