1.Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, заяв; автобіографій, резолюцій,протоколів,законів,актів,анкет, розписок… Сфера вживання ОДС зумовлює його жанрову розгалуженість.

Для всіх текстів ОДС х-ні дуже виразні мовні риси:

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність, точність і лаконічність викладу фактів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів.

3. наявність реквізитів,які маєть певну черговість.У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від зміста документа, його призначення і способу обробки.

4. Лексика нейтральна, вживається в прямому значенні.

5.Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.

6.У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із зазначенням поза часовості, постійної дії.

7. Найхарактерніші речення-прості поширені; уживаються складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.

Підстилі

Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування.

Отже тексти ОДС вимагають аргументації тверджень, точності формулювань,не припускають двозначності сприймання змісту.

2. Науковий стиль, його призначення, мовні особливості й різновиди.

Н стиль обслуговує потреби науки, навчання й освіти, використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Основна функція – пізнавально-інформативна,доповнена ф доказовості.Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

Провідна і постійна ознака НС – наявність термінологічної лексики з різних галузей знань.

Осн компонент – загальновживана лексика.її х-на риса-однозначність. Загальновживані слова теж набувають узагальненого значення. Широко представлена літ-книжкова лексика, професіналізми. Емоційна й експресивна лексика переважно не властива, лише у текстах соц.-псих циклу.

Синтаксис НС має яскраво виражений книжний х-тер, чітко організовану с-ру речень.Велика питома вага належить складнопідрядним реченням,зокрема з причинно-наслідковим зв’язком. Н текст як правило,містить у собі формули, рівняння, таблиці, цитати, ілюстрації,посилання,виноски.Часто поділяється на розділи,параграфи,пункти.

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта.

Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення.

Основні ознаки:

ясність (понятійність) і предметність тлумачень,

логічна послідовність і довідність викладу,

узагальненість понять і явищ,

об'єктивний аналіз,

точність і лаконічність висловлювань,

аргументація й переконливість тверджень,

однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,

докладні висновки