1. Основні засади попередження злочинів.

Інформаційно -аналітична діяльність

Визначення стратегії попередження злочину ( боротьба з тероризмом як стратегічний напрям)

Програмування попереджувальної діяльності( планування)

Створення та вдосконалення правової. Бази

Координація діяльності суб'єктів

Підготовка проф кадрів та підвищення кваліфікації

Міжнародне співробітництво в цій галузі

Оргазіація і розвиток наукових досліджень у даній сфері

Забезпечення матеріально-технічної бази ( фінансової)

Аналітика, прогноз

Зміцнення міжнародно-правової співпраці- запозичення, інплементація орд на рівнях слідства, кримінального переслідування та судового розгляду

Впровадження занальних принципів міжнародного права в національну систему законодавства, що регулює питання боротьби, розроблення міжнародніх угод( в першу чергу двосторонніх) щодо боротьби з транснаціональною злочинністю

Надання державами взаємної правової та організаційної допомоги у боротьбі зі злочинністю

Правову базу становлять акти які ми можемо поділити на певні групи!!!!! Всі нормативні акти-для створення спеціально-кримінологічну базу!!

2. Види детермінації організованої злочинності.

Значною мірою організована злочинність пов'язана з найважливішим сектором тіньової економіки — "чорним" ринком товарів і послуг. "Чорний" ринок у загальному плані — це сукупність економічних відносин, що складаються за протиправного обміну товарами та послугами для задоволення потреб населення. Останнім часом тут почали відбуватися процеси швидкої монополізації ринку, з'явилися добре організовані групи ділків, не бажаючих терпіти конкурентів. Функціонерам тіньового бізнесу не відмовиш у вмінні поставити справу на сучасну основу: тут і довгострокове зондування ринку, і швидке реагування на коливання цін, і вивчення купівельної здатності населення різних регіонів країни, вивчення вад легальної економіки.

Однією з важливих властивостей організованої злочинності є здатність швидко змінювати свій профіль (диверсифікація). Так, організованою злочинністю були охоплені кооперативний рух та індивідуальна трудова діяльність. Підприємництво, замість того щоб стати реальною альтернативою тіньовій економіці, само переходить до неї. Причиною цьому були забюрократизована адміністративна сис-

13

тема та великий податковий тиск. Починаючи від моменту реєстрації підприємства, майбутній власник поставав перед дилемою — або дій за принципом "ти — мені, я — тобі", або "нічим допомогти не можемо". І змушений був він звертатися до кримінальних "авторитетів", які допоможуть все вирішити, а також візьмуть під охорону новостворене підприємство. Цікавим у цій ситуації є готовність обох сторін до подібного "співробітництва".

Суттєвим чинником організованої злочинності є політична нестабільність у суспільстві. За останні роки в Україні, як і в інших державах колишнього Радянського Союзу, з'явилося чимало різноманітних партій і рухів. З одного боку, це добре, але з іншого, — їх діяльність спрямована на боротьбу за владу будь-якою ціною, забуваючи при цьому, що суспільство розвивається успішно лише за умови, якщо воно об'єднане загальною національною ідеєю.

Організованій злочинності сприяє й те, що протиправна поведінка стала елементом способу життя багатьох верств населення. Відбувається переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові заборони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність.

Фактором існування організованої злочинності є й те, що вона — при недоліках боротьби з нею — здатна до самодетермінації, справляє зворотній негативний вплив на обставини, що її обумовлюють, у тому числі на економіку, сощальну ситуацію, політику, духовну сферу тощо. Це і відставання соціального розвитку від економічного, і посилення майнового розшарування суспільства. З одного боку, виникла група осіб з дуже високим рівнем забезпеченості, з іншого — величезна кількість людей живе за межею бідності. У зв'язку з цим духовна сфера характеризується проявами крайнього егоїзму, вседозволеності, виникненням недовіри до офіційних інститутів держави, їх можливостей задовольнити потреби населення.

Окремо слід вказати на прорахунки (й дуже істотні) в стратегії та тактиці боротьби з організованою злочинністю. По-перше, недооцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, незадовільно аналізувалися результати боротьби з нею та не визначалися пріоритетні напрями протидії їй, не здійснювалося програмно-цільове планування та його належне ресурсне забезпечення. По-друге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, використовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів організованих угруповань, обліку та звітності щодо результатів своєї роботи. По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої правової бази боротьби з цією злочинністю, у той час як кримінальна ситуація змінюється

стрімкими темпами. По-четверте, повільно вживаються запобіжні заходи, спрямовані на усунення детермінант злочинності. По-п'яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них збільшується кількість молодих фахівців, які не мають відповідного досвіду. Разом з тим, ватажки організованої злочинності проводять цілеспрямовану роботу щодо дискредитації правоохоронців, окремих з яких прагнуть залучити до своїх махінацій.

Нині в державі відсутня надійна система захисту працівників правоохоронних органів і свідків. Тому вирішення цієї проблеми є актуальною справою в боротьбі з організованою злочинністю. До більш конкретних недоліків у правоохоронній діяльності, що сприяють існуванню організованої злочинності, належать:

— неготовність деяких підрозділів і служб діяти в умовах суттєвої зміни кримінологічної ситуації, що відображає процеси консолідації, кооперування і професіоналізації кримінального світу;

— недостатньо цілеспрямований пошук осіб — можливих учасників організованого злочинного угруповання, в тому числі у місцях виконання покарань;

— слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів злочинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документування їх діяльності;

— недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а також випадки зради з боку окремих правоохоронців.

Звичайно, це далеко не вичерпний перелік детермінант організованої злочинності у нашому суспільстві. Ix повне виявлення — завдання теорії та практики боротьби зі злочинністю.

2. Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця.

При характеристиці особи неповнолітніх злочинців не можна ототожнювати їх з віковими особливостями. Вікові особливості притаманні всім підліткам і далеко не завжди є елементами “механізму” злочинної поведінки. Своєрідність, особливість рис неповнолітніх злочинців обумовлюють вчинення ними злочинів і притаманні саме підліткам.

Соціально-демографічні особливості характеристики неповнолітніх злочинців пов’язані перш за все з тим, що злочини вчиняються переважно особами чоловічої статі старше 15 років, і з тим, що “злочинна активність” в середовищі різних вікових груп має значні розбіжності. Це пов’язано з особливостями статусу, рівнем розвитку, умовами виховання і контролю.

Характерні особливості особи набуваються залежно від сімейного стану. Незважаючи на те, що факт виховання підлітка в неповній чи неблагополучній сім’ї не є вирішальною ознакою неповнолітніх злочинців, все ж наявність обставин, які обмежують можливості сім’ї у вихованні дітей, чинить негативний вплив.

Особливості культурно-освітньої характеристики пов’язані із стійким відставанням за освітнім рівнем підлітків, що вчиняють злочини, від своїх однолітків.

У сфері досугу і побуту у більшості неповнолітніх злочинців переважає безцільне проводження часу (так звані “тусовки”). Нерідко роль лідерів у таких групах займають особи з негативною направленістю.

Останнім часом спостерігається збільшення нервово-психічних розладів у підлітків, що вчинили злочин, у порівнянні як з попередніми роками, так і в порівнянні з тими, що злочини не вчинили.

Кримінологи виділяють декілька типів неповнолітніх злочинців, основними серед яких є:

• що скоїли злочини внаслідок випадкового збігу обставин всупереч загальній позитивній направленості;

• що скоїли злочини в результаті переважаючої негативної направленості особи, яка, проте, не досягла рівня стійкої;

• що вчинили злочини внаслідок частково сформованої стійкої антисоціальної направленості, яка зумовлює всю систему поведінки (неповнолітні, що вчинили злочини неодноразово).