37. Сутність відмінностей між модернізмом і постмодернізмом у царині гуманітарної думки і в науці про літературу.

Пост структуралізм = постмодернізм в літ-ві – зберігає відношення до культури як до тексту і орієнтацію на аналіз та інтерпретацію текстуальних явищ культури

Об’єктом аналізу тексту є контекст риси, що стоять поза текстом і визначають його

Декунструкція-реконструкція тексту за Дерідою, як інтерпретація того, що автор замовчує або сам не бачить, що розуміється в тексті несвідомо чи інтуїтивно, або те, що додано до тексту наступними інтерпретаціями, взаємовпливами текстів, грою, алюзіями

Дослідження не структури тексту як в структуралізмі, а конструкттивних механізмів технологій створення тексту

Розуміння знаку як симулякру, фікції У.Еко, протилежність самому собі; написання тексту як створення фікції смислів

Фуко: смерть автора і читача через смерть ідеології, яку раніше нав’язував автор; на місце Автора стає Письмо з метою виявлення позиції зникнення суб’єкта, втрати його ідентичності

автор — це не джерело значень, які вибудовують твір, автор не випереджує своїх творів = автор-функція – своєрідний вимір дискурсу, в якому діє вільна циркуляція значень

структуралізм, семіотика, наратологія = Модернізм в літ-ві

Структуралізм — сприйняття явищ як елементів певних функціональний і динамічних цілостей у їх одночасності і взаємопов’язаності; набір одних і тих же компонентів шляхом їх комбінацій творить іншу якість цілості, що не дорівнює сумі властивостей кожного компонента зокрема; Мукаржовський: вищі структури – це змістовні, але факультативні цілості, які залежно від реципієнта можуть творити контекст твору; твір мистецтва – це структура, система складників, естетично актуалізованих і організованих у складну ієрархію з існуючою організовуючоюдомінантою

Наратологія – теорія оповіді, метод редукції будь-якого тексту в сукупності його структурних одиниць; = структурна теорія оповіді; Вивчає природу та форми функціонування притаманні всім типам наративів; Створення системи правил, за якими оповіді створюються і розвиваються; або пошук одної універсальної розповідної моделі

Семіотика – У.Еко: всі культурні явища є знаками, отже, явищами комунікації; головне протиставлення С – системикоду і текстукомуні канту; код – сукупність обмежень, накладених культурою на здатність читача здійснювати зв’язки між знаками і їх значеннями; літературна семіотика – як аналіз знакового тексту, що виходить з поняття самого тексту і прагне до узгодження його з міфічною або іншою системою, що перебуває на певному етапі розвитку науки.

Модернізм – рух, що домінував у мистецтві й культурі першої половини ХХ ст. Модерне літературознавство кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст. не знає меж і кордонів. Починається із заперечення і переосмислення всіх здобутків позитивного літературознавства. Кожна школа модерністського літ-ва прагне довести, що вона здобула остаточну істину адже витікає із мовознавства, що вірить у свою спроможність віднайдення універсалій, що лише її методологія є вірною. Відтак, російські формалісти Маяковський, Пастернак були пов’язані з поезією футуристів, котрі стверджували, що суттєвою є лише форма тексту. З футуристичних постають семіотико-структуральні школи. На заході – Празький гурток Р.Якобсон. Предмет: структура мовленнєвого явища. У літературі відбулося подолання традиційної реалістичності хронологічний сюжет, безперервна оповідь автора-деміурга, «закриті фінали»тощо. Акцент на імпресіонізмі та суб’єктивності. Схильність до «рефлективності» утексті – про проблеми самого тексту. Захоплення фрагментарними формами у постмодернізмі – також, але по-іншому, перерваною оповіддю. Строгий аскетизм, помірність непотрібних деталей. Результат – створення літератури, присвяченої експериментам та інноваціям. Постмодернізм «момент відліку» – 1980р. заперечує великі наративи та віру в науки. Домінує тотальна гра. Але в особі Ж.Дерріди і Р. Барта біло намагання створити свій власний текст в основі текстів a знаходження слідів будь чого культури, історичних реалій. Говорячи про модернізм, можна вести мову про структуралізм. Говорячи про постмодернізм – ведемо мову про пост структуралізм з його реконструкцією та де центрованим всесвітом.

Постмодернізм заперечує важливе для модернізму протиставлення «високого» й «масового»мистецтва та приймає надмірність, строкатість і «несмак» еклектизму. Для пост модерністів фрагментація – це феномен, що звеселяє, звільняє, спосіб втечі від системи переконань.