38. Фінансова політика суб’єкта господарювання. Етапи формування та оцінка ефективності фінансової політики підприємства

фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави та інших суб' єктів господарювання у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети.

Основна мета фінансової політики - створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності.

Основними завданнями конструктивної фінансової політики є:

1) забезпечення джерел фінансування виробництва;

2) недопущення збитків і збільшення маси прибутку;

3) вибір напрямків і оптимізація структури виробництва з метою підвищення її ефективності;

4) мінімізація фінансових ризиків.

Етапи реалізації фінансової політики

Перший етап визначає фінансову стратегію підприємства (формування довгострокових цілей фінансової діяльності) і залежить від особливостей здійснення фінансового менеджменту.

Другий етап реалізації фінансової політики полягає у формуванні тактики фінансового менеджменту, а саме: в маркетингових дослідженнях, прийнятті цінових рішень, орієнтації в сегментах фінансового ринку, управлінні основним і оборотним капіталом, забезпеченні фінансовими ресурсами, збалансуванні термінів надходження грошових коштів, забезпеченні рентабельності тощо.

Третій етап вирішує основну задачу фінансового менеджменту – побудову ефективної системи управління фінансами, тобто створення відповідної фінансової служби підприємства.

Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії проводиться за слідуючи ми основними параметрами:

· узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. В процесі такої оцінки виявляється ступінь узгодження цілей, направлень та етапів в реалізації цих стратегій;

· узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища. ;

· внутрішня збалансованість фінансової стратегії. ;

· реалізованість фінансової стратегії. ;

· прийнятність рівня ризиків, пов’язаних з реалізацією фінансової стратегії. ;

· результативність розробленої фінансової стратегії.

39. Система прийняття фінансово-економічних рішень на підприємстві. Врахування інфляційного знецінення грошей у прийнятті фінансових рішень

Для прийняття правильних фінансових рішень слід зважати на критерії, за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залучення позичкового і власного капіталу, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування тощо. До типових критеріїв можна віднести такі:

Прибуток/рентабельність. Слід розрахувати, яким чином та чи інша форма фінансування вплине на результати діяльності підприємства.

Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансування вплине на рівень теперішньої та майбутньої платоспроможності підприємства. Вхідні та вихідні грошові потоки слід координувати таким чином, щоб у будь-який час підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов’язання.

Структура капіталу (незалежність). Вдаючись до тієї чи іншої форми фінансування, слід прогнозувати, яким чином вона вплине на рівень автономності і самостійності підприємства у разі використання коштів, збереження інформаційної незалежності та контролю над підприємством у цілому. Окрім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик структури капіталу.

Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів. Наприклад, емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, витрати на обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації тощо.

Мінімізація оподаткування. Доцільно вибирати ту форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів. Звичайно, податковий фактор слід розглядати в контексті його впливу на вартість залучення капіталу в цілому.

Об’єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок, низький рівень кредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.

Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.

Максимізація доходів власників (дивідендна політика), так звана концепція Shareholder—Value. Згідно з цим критерієм усі рішення менеджменту підприємства, в т. ч. рішення у сфері фінансування, повинні спрямовуватися на досягнення головної мети діяльності суб’єкта господарювання — максимізації доходів власників.

Щоб уникнути помилок і втрат в умовах зниження купівельної спроможності грошей, необхідно враховувати вплив фактора інфляції у фінансовому менеджменті.

Для реалізації цієї концепції необхідно сформувати методичний інструментарій, що дозволяє враховувати інфляційні процеси, які відбуваються в економіці держави і істотно впливають на фінансову діяльність підприємства.

Інфляція являє собою процес постійного перевищення темпів зростання грошової маси над товарною, у результаті чого відбувається переповнення каналів обігу грошей, що супроводжується їх знецінюванням і підвищенням цін.

Темп інфляції - показник, що характеризує розмір знецінення (зниження купівельної спроможності) грошей у певному періоді, виражений приростом середнього рівня цін у відсотках до їхнього номіналу на початок періоду.