Лікувальна імобілізація
Найбільше розповсюдження отримала іммобілізація з використанням гіпсових пов’язок.
Рис. 50. Етапи підготовки гіпсового бинта
Гіпс (просмажений при температурі 1400С сульфат кальцію) є дрібним порошком, який в суміші з водою має здатність швидко тверднути. На повітрі гіпс поглинає вологу, тому його зберігають в щільно закритих ящиках, а фабрично виготовлені гіпсові бинти – в целофанових герметичних упаковках. Гіпсові бинти бувають широкі (23 см), середні (17 см) і вузькі (10 см). Їхня довжина їх не перевищує 3 метрів. Для перевірки якості гіпсу існує декілька проб:
гіпсовий порошок стискують в кулаці. Якщо він доброї якості, то після розтискання кулака він розсипається, якщо поганої – залишається у вигляді грудки.
однакові порції гіпсу і води змішують на тарілці. Отримана маса має застигнути через 5-6 хв., при натискуванні пальцями не розчавлюватись, на її поверхні не повинна виступати вода.
гіпс і воду змішують у співвідношенні 1:1 і виготовляють кульку, яка через 7-10 хв. твердне. Якщо цю кульку кинути з висоти одного метра, вона не повинна розбитися.
Для сповільнення застигання, гіпс розводять холодною водою, для прискорення – замішують на теплій (35-400С). Гіпсові бинти можна приготувати самому, втираючи порошок гіпсу в бинт. Замочування гіпсових бинтів, або лонгет (декілька шарів бинтів певної довжини і ширини) проводять так. Сухий бинт беруть двома руками з країв і кладуть на поверхню води, бинт сам грузне у воді. Коли перестають виділятися міхурці повітря – гіпс змочився. Під бинт підводимо пальці обох рук і стискаємо легенько з боків, щоб видалити зайву воду (рис. 50). Після цього або накладаємо гіпсову пов’язку на тіло, або формуємо лонгету на стопі.
Всі гіпсові пов’язки поділяють на: циркулярні; розрізно-знімні; вікончасті; мостоподібні; шинні; лонгетні; лонгетно-циркулярні; торакобрахіальні; кокситні; гонітні; корсети; ліжечка (рис. 51).
При накладанні гіпсової пов’язки притримуються правил:
кінцівці або відповідній частині тіла надають фізіологічного або функціонального вихідного положення;
кінцівку слід підтримувати всією китицею, а не пальцями;
окрім пошкодженої ділянки тіла, іммобілізації підлягають два сусідніх суглоби;
якщо гіпсова пов’язка накладається з підкладкою, то для цієї мети краще використовувати негігроскопічну вату, яку накладають на кісткові виступи;
при накладанні пов’язки необхідно покривати кожним ходом 2/3 попереднього туру. Для зміни направлення ходу туру, не можна перегинати гіпсовий бинт. Його підрізають з протилежної сторони і розправляють;
пов’язка не повинна стискати тканини і не бути дуже вільною;
після накладання пов’язки необхідно перевірити чи не стискає вона магістральні судини (синюватість, набряк, похолодіння, оніміння, відсутність пульсації).
Рис. 51. Різні види гіпсових пов’язок на нижню кінцівку
Для накладання гіпсових пов’язок є спеціальні пристосування та інструменти: екстензій ний стіл, підставки під таз, апарат для накладання корсетів. Знімають гіпсові пов’язки за допомогою механічних чи електричних пилок для гіпсу, ножиців, скальпелів, кусачок Штиля.