Відмороження

Відмороження – це ушкодження тканин, яке виникає в результаті дії низьких температур. Сприяють відмороженню метеорологічні фактори: вологість, вітер, різке зниження температури. Певну роль відіграє зниження загального опору організму, вік, наявність механічного порушення кровообігу (тісне взуття).

Відмічають чотири ступеня відмороження:

I ступінь характеризується зворотнім пошкодженням шкірних покривів і вираженим спазмом судин. Шкіра бліда з темно-червоними або синіми плямами. Потерпілий спочатку скаржиться на біль, потім оніміння в ділянці відмороження. Інколи в ділянці відмороження спостерігається підвищена чутливість до холоду.

II ступінь характеризується розвитком некротичних змін поверхневих шарів шкіри до мальпігієвого шару, внаслідок чого утворюються пухирі наповнені прозорою рідиною з геморагічним відтінком. Пухирі розміщені в зоні ураження і вкриті тонким шаром епідермісу, шкіра багряно-синювата з темно-червоними та фіолетовими плямами. Чутливість шкіри порушена протягом кількох днів.

III ступінь характеризується змертвінням шкіри і глибоко розташованих м‘яких тканин.

IV ступінь характеризуєтьсь некрозом м’яких тканин і кісток. Після появи демаркаційної лінії визначаються межі некрозу.

В перебігу захворювання виділяють дореактивний і реактивний періоди.

Дореактивний період характеризується похолоданням, зблідненням шкіри і втратою чутливості в ділянці відмороження. Суб’єктивні відчуття – поколювання і легкий біль. Реактивний період розпочинається після зігрівання тканин, зміни залежать від ступеня відмороження. При дії холодового фактору відбувається виражений спазм периферичних судин, що викликає порушення кровообігу, яке призводить до виникнення тромбозу артеріол і венул, що погіршує живлення тканин і зумовлює некротичні зміни.

Профілактика відмороження полягає в змащуванні відкритих ділянок шкіри (обличчя, кистей рук) під час сильного морозу жиром, використання просторого і теплого взуття тощо.

Перша допомога при відмороженні полягає в тому, що потерпілого слід занести в тепле приміщення, напоїти гарячим чаєм, кавою, алкоголем, ввести серцеві засоби. Для зігрівання кінцівок потрібні їх занурити у ванну з водою при температурі 20°С, яку поволі підвищують до 40°С. Після зігрівання уражені ділянки шкіри змащують етиловим спиртом і накладають асептичну пов’язку. Якщо зробити ванночку неможливо, слід розтерти відморожені ділянки спиртом або горілкою. Не можна уражені ділянки розтирати жиром, вазеліном, снігом, який містить бруд і дрібні кристалики, оскільки шкіра травмується і інфікується. Після розтирання на уражену ділянку накладають асептичну пов’язку.

При відмороженнях I ст. після обробки ураженої ділянки призначають фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, ультрафіолетове опромінення). При II ст. – обробляють шкіру етиловим спиртом, видаляють пухирі і накладають асептичну пов’язку на 6-10 діб. Призначають фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру. Для профілактики інфекції призначають антибіотики. У хворих з відмороженням III ступеня видаляють міхурі, а на 5-6 добу – некротичні тканини, що сприяє більш швидкій регенерації і відшаруванням некротизованих залишків. Загоєння відбувається вторинним натягом з утворенням рубця. При IV ступені виконують некротомії, некректомії, ампутації та екзартикуляції кінцівок. В післяопераційному періоді вводять антибіотики і антикоагулянти.