4.Метод прийомних дітей.

(Це не експериментальний підхід).

Це один із самих валідних метод. Це спосіб, єдиний, контролю впливу генотипу та середовища.

Генетична спадковість схильна до злочинності, насильства тощо. Аномалії пов’язані із статевим хромосомами.

Серед аномалії розповсюджуються у чоловіків ХУУ: чим більше в генотипі У матеріалу, тим сильніше проявляється агресія, надмірні спалахи гніву, низький рівень розумового розвитку.

Знов у чоловіків ХХУ: низький рівень розумового розвитку, низький рівень агресій, зниження статевого потягу.

Виділяють 3 основні види взаємодії генотипу і фенотипу:

1. пасивний – не передбачає цілеспрямований дій з боку індивіда, з метою створення середовища, що сприяє реалізації генотипу у фенотипів.

2. реактивний – коли середовище підлаштовується під генотип.

3. активний – цілеспрямовані дії індивіда по створенню, що сприяє реалізації генотипу у фенотипі.

Пренатальні впливи на розвиток індивідуальних впливів.

Пропонується застосувати кореляційний вплив.

Біографічний метод – це комплексний метод психологічного дослідження, який спрямовується на вивчення біографічних подій.

(Він є емпіричним)

Метод має 2 підходи:

1.Ідеографічний підхід –

а) дослідник аналізує життєвий шлях особистості (відновлення значущих для особистості життєвих подій, виборів). Аналіз причинно-наслідкових подій та прогноз їх впливу на наступне життя.

б) аналіз особистісних рис.

2.Номотетичний підхід: здійснення вивчення біографічних даних, щоденників і… з метою отримання інформації про особливості розвитку, становлення особистості, групи людей.

Біографічний метод почав активно розроблятися в 1-шій / 4 19ст. Первинно біографічний метод обмежувався описом минулих етапів життя людей. А сучасні біографічні методи засновані на вивченні особистості в контексті історії, індивідуал. бутті, взаємозв’язків.

Модифікації:

1.Формалізована біографічна анкета (запропонована Логіновою в 1976р.) На основі даних складається хронологічна таблиця.

2.Прийом автопортрету (запропонований Ржичаном в 1983р.)

народження смерть

Пишуться найбільш значущі події минулого і майбутнього і далі будується графік задоволення життя.

Також є прийом прискореного часу, досліджений представляє себе на 5, 10, 15, 20 років вперед і ви записуєте «що ви хочете в цьому році».

3.Каузометричний метод - призначений для дослідження особливостей психологічного часу людини і дослідження суб’єктом картину життя.

На основі інформації вибудовується каузограма.

Є 2 основних методи в психології

1. пізнавально дослідницький метод.

2. метод активного впливу на особистість

На сьогодні є більше 400 методів впливу на особистість.

Психотерапія. В загальних рисах її визначають, як особливий вид міжособистісної взаємодії, за якої людина отримує допомогу психологічних засобів при розв’язанні проблеми (психологічних).

Психотерапевтичні методи – це спеціальні прийоми впливу на свідомість людини. Головні показники – це труднощі в спілкуванні, порушення соціальних зв’язків.

Є клінічна психотерапія, особистісна психотерапія – зміна відношення до соціального оточення, до самої себе.

В останні роки поняття психотерапії розповсюдилося на будь-які випадки психологічного неблагополуччя.

Основні прийоми особистісного психотерапевтичного аналізу переживань людини.

Психотерапія, як метод…

Загальні фактори психотерапевтичного методу:

1. хороші стосунки та співробітництво

2. зменшення напруги на початковій стадії, що застосовується на здатності клієнта обговорювати проблеми.

3. пізнавальне навчання за рахунок інформації, що отримується від терапевта.

4. оперативна зміна поведінка клієнта.

5. набуття соціальних навичок психотерапевта.

6. переконання чи навіювання психотерапевта на людину.

7. тренування більш адекватних способів поведінки за умов емоційної підтримки.

Основні психотерапевтичні методи

Класичний психоаналіз був запропонований Фрейдом у 90-ті роки 19ст. Емоція порушення, поведінки відхилення є наслідком:

• минулого життя;

• події раннього дитинства;

• несвідомих установок переживань;

• біологічне обумовлення збудження;

• механізми захистів особистості.

Методики терапевтичні:

• метод вільних асоціаціях

• тлумачення і аналіз сновидінь

• пояснення несвідомих почуттів

• розкриття захистів і здійснення допомоги у відмові від них.

Когнітивно-поведінкова терапія. Головним матеріал для аналізу є когніції, що з’являються тут і тепер. Він призначин для зміни розумових когніції з метою вирішення конфліктів, потреб.

Основні методики:

• Реєстрація бажаних і не бажаних когніції, і фіксація умов їх появи.

• Моделювання нових когніцій.

• Використання уяви для представлення того, як нові когніції можуть співвідноситись з бажаною поведінкою і емоційним благополуччям.

• Використання нових когніцій на практиці.

Інтернаціональна персонал. Школа психотерапії (Салліван)

Підкреслення першочергових значення міжособистісних відношення в житті людини.

Техніка: аналіз і зміна міжособистісних відносин між клієнтом і його найближче соціальне оточення.

Гуманістичний напрям (К.Роджерс)

Теорія: Люди прагнуть до зростання, вдосконалення, але зіштовхуються з перешкодами.

Поведінкова терапія. Вона заснована на роботі Ж.Вольте і Скінера.

Цей підхід передбачає, що ЗЗ – чистота, а головною проблемою є дезатаптивна поведінка.

Функція психотерапії, усунути дезатаптивну поведінку.

Психологічне консультування. Це професійна допомога клієнту в пошуку розв’язання проблемної ситуації.

Основні етапи:

• Встановлення контакту

• Клієнт висловлюється

• Надання клієнту емоційної підтримки і надання інформації про позитивні аспекти проблемної ситуації

• Сумісне з клієнтом переформування проблеми

• Обговорення організаційних аспектів, відповідей корекція якихось оцінок

• Формується перелік можливих розв’язань проблеми

• Вибір оптимальних розв’язань проблем

• Завершення сеансу.

Одна зустріч має бути 2-3 години, або 2-3 зустрічі по 1 годині.

81. 82Специфіка патопсихологічного експерименту.

Специфіка дослідження:

1. Дивність поведінки – необхідність приймати певність поведінки.

2. Постійність поведінки – вимагає щоб дивна або асоціальна поведінка була тривалою.

3. Соціальне відхилення – наскільки поведінка людини радикально відхилена від очікуваної нормальності.

4. Душевні страждання.

5. Психологічні перешкоджання – коли людина виявляє, що вона незадоволена власним життям.

6. Вплив на функціонування.

Патопсихологічне дослідження включає в себе наступні компоненти:

1. Експеримент.

2. Бесіда з хворою людиною

3. Спостереження за поведінкою хворої людини під час проведення дослідження.

4. Аналіз історії життя.

5. Співставлення експериментальних даних з історією життя.Одним з основних принципів патопсихологічного дослідження є системний якісний аналіз порушених форм психічної діяльності.

Змінене відношення виступає індикатором зміни особистості.

Сполука 2 основних прийомів:

1. Орієнтація психолога на специфіку індивідуального випадку.

2. Орієнтування на нормативні показники.Патопсихологія включає квазі експериментальний прийом. Він полягає в порівнянні здорових і хворих людей.

В патопсихологічному експерименті :

З.З. виступає базисний процес: міра конкретності, узагальності мислення досліджуваного.

Н.З. в якості експериментального впливу виступає експериментальна проба чи фактор хвороби.

Комплексна методика:

1. Піктограми:

2. Класифікація

3. Тлумачення прислів’я методик.

4. Переказ коротких оповідань

45 Специфіка патопсихологічного експерименту.

Специфіка дослідження:

7. Дивність поведінки – необхідність приймати певність поведінки.

8. Постійність поведінки – вимагає щоб дивна або асоціальна поведінка була тривалою.

9. Соціальне відхилення – наскільки поведінка людини радикально відхилена від очікуваної нормальності.

10. Душевні страждання.

11. Психологічні перешкоджання – коли людина виявляє, що вона незадоволена власним життям.

12. Вплив на функціонування.

Патопсихологічне дослідження включає в себе наступні компоненти:

6. Експеримент.

7. Бесіда з хворою людиною

8. Спостереження за поведінкою хворої людини під час проведення дослідження.

9. Аналіз історії життя.

10. Співставлення експериментальних даних з історією життя.

Одним з основних принципів патопсихологічного дослідження є системний якісний аналіз порушених форм психічної діяльності.

Змінене відношення виступає індикатором зміни особистості.

Сполука 2 основних прийомів:

3. Орієнтація психолога на специфіку індивідуального випадку.

4. Орієнтування на нормативні показники.

Патопсихологія включає квазі експериментальний прийом. Він полягає в порівнянні здорових і хворих людей.

В патопсихологічному експерименті :

З.З. виступає базисний процес: міра конкретності, узагальності мислення досліджуваного.

Н.З. в якості експериментального впливу виступає експериментальна проба чи фактор хвороби.

Комплексна методика:

5. Піктограми:

6. Класифікація

7. Тлумачення прислів’я методик.

8. Переказ коротких оповідань