28. Плани з малим n у дослідженнях

Експеримент з одним дослідженням проводиться в 4-ох основних випадках:

1) індив.відмінності можно не враховувати, бо дослідження велике за обсягом і включає багато експериментальних проб;

2) дослід. є унікальним об’єктом, він геніальний об’єкт;

3) від дослідника вимагається особливу компетентність при проведенні дослідження;

4) повторення даного експерименту з участю інших дослідження не можливе.

Плани з малим N переважно застосовується в трьох видах досліджень:

- психофізичні;

- клінічні;

- дослідженння пов’язані з оперантним обумовленням.

Оперант – це людина чи тварина, яка зазнає обумовлення.

Виділяють два основних принципи оперантного обумовлення:

1) реакції за якими іде винагорода чи позитивне підкріплення мають тенденцію до посилення;

2) реакції, які не винагор., згасають, єдина ЗЗ яку варто вивчати це частота реакцій.

Для того, щоб передбачити поведінку і керувати нею, необхідно визначити три основні моменти:

- ситуацію, в якій виникає реакція;

- саму реакцію;

- наслідки, що підкріплюються.

В емпіричній науковій психології взаємодіють, змагаються три дослід.парадигми:

- плани з великою N;

- плани з малою N;

- класичне ідіографічне дослідження: передбачає вивчення індивідуальних випадків (біографію, особл.повед.окремих людей).

Методологія дослідження одного досліджуваного та плани з малим N розроблялись в 70-80 рр.

Результати планів з малим N в формі кривої типових реакцій досліджуваного.

Ця крива відображує поведінку дослідж.яка вважається типовою в змодельованих експ.умовах.

Три умови використання і розроблення планів:

1) цільова поведінка повинна бути операціовизначена (поведінка повинна бути точно визначена в термінах подій, які легко зафіксувати);

2) неохідно встановити базовий рівень;

3) сам вплив і спостереження поведінки.

Виділяють такі схеми:

1. Схема позиційного зрівнювання: АВ ВА.

2. Схема регулярного чергування: АВ АВ АВ.

3.Схема випадкової послідовності.

30, 31 Переваги факторних експериментів.

Факторний експеримент - експеримент, при якому: - Оцінюється одночасний вплив двох або більше змінних; - Досліджуються їх взаємозв'язок і вплив на кінцеві результати.

Суттєвою перевагою факторних експериментів є можливість перевірки більш складних , комплексних гіпотез . Це гіпотези про те, яким саме чином незалежні змінні поєднуючись одна з одною впливають на поведінку яку вивчають. Їх називають комбінованими гіпотезами. Для перевірки комбінованої гіпотези потрібно було використати факторну схему . Між незалежними змінними можуть бути різні відносини: конюнкціі, дізюнкціі, лінійні незалежності, адитивні або мультиплікативні та ін. Факторні експерименти є випадком багатомірного дослідження, в ході проведення якого намагаються встановити відносини між кількома незалежними і кількома залежними змінними. У факторному експерименті перевіряються одночасно, як правило, два типи гіпотез: 1) гіпотези про окремий вплив кожної з незалежних змінних; 2) гіпотези про взаємодію змінних, а саме - як присутність однієї з незалежних змінних впливає на ефект впливу на інший.

Факторний експеримент будується за факторним планом. Факторне планування експерименту полягає в тому, щоб всі рівні незалежних змінних поєднувалися один з одним. Число експериментальних груп дорівнює числу сполучень рівнів всіх незалежних змінних. Сьогодні факторні плани найбільш поширені в психології, оскільки прості залежності між двома змінними в ній практично не зустрічаються.

Факторні експерименти часто застосовуються для перевірки гіпотез з одним відношенням , тобто для визначення результату впливу однієї НЗ на поведінку. Центральною задачею таких експериментів є усунути супутнє змішування , як природне так і штучне.

Використання факторних схем дозволяє підвищити і зовнішню валідність.